Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Вакарук В.М.
суддів Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.
секретаря Кащишин Л.Р.
Позмвачки: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про визнання протиправною відмови щодо перерахунку пенсії та зобов»язання проведення перерахунку та виплати пенсії згідно Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі на постанову Галицького районного суду від 09 червня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Галицького районного суду від 09 червня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про визнання протиправною відмови щодо перерахунку пенсії та зобов»язання проведення перерахунку та виплати пенсії згідно Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’ в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період за 2007- 2008 роки. В решті позовних вимог відмовлено.
На дану постанову управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про необхідність перерахунку пенсії позивачці та застосування такої розрахункової величини як мінімальна пенсія за віком. Законом України « Про соціальний захист дітей війни» застосування цього критерію не передбачено, а ст. 28 Закону « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» до цих правовідносин не застосовується. Механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано постановою КМУ № 530, на підставі чого ПФУ виплачував підвищення до пенсії, а тому будь-яких неправомірних дій стосовно
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-2570/2010р. Головуючий в І інстанції Клюба В.В.
Категорія 57 Доповідач: Вакарук В.М.
позивачки не вчиняв. Також судом не враховано відсутність фінансового забезпечення цих соціальних гарантій, та що стягнення коштів за рішенням суду призведе до використання
інших коштів не за призначенням. Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив постанову скасувати.
В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Вислухавши доповідача, пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, має статус дітей війни, а тому, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на соціальні гарантії, визначені цим Законом, зокрема право на підвищення пенсії на суму, що складає 30% мінімальної пенсії за віком .
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007- 2008 роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09.07.2007 року та 22.05.2008 р. визнані неконституційними. Тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для задоволення вимог апелянта.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, що призначені згідно із цим Законом. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, правильно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо встановлення постановою КМ України від 28.05.2008 року механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки вона істотно звужує обсяг прав дітей війни, передбачених цим законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.
Однак, як вбачається з матеріалів справи суд помилково в рішенні зазначив проведення позивачці перерахунку пенсії за період 2007 -2008 років. З врахуванням дії рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та 22.05.2008 року такий перерахунок пенсії позивачці слід було зобов»язати провести УПФУ в Галицькому районі з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року. А тому постанову суду в цій частині слід змінити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307, 309 ,313-314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі задовольнити частково. Постанову Галицького районного суду від 09.06.2009 року змінити, зазначивши період проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді : В.М.Вакарук
В.А.Девляшевський
П.І.Проскурніцький