Справа № 2-1196/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

(заочне)

    29 червня 2010 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі: головуючого -  судді Тімонової В.М.,

при секретарі-  Василенко О.І.,

представника позивача – Селіванової Н.М.,

відповідача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, пов»язаної зі сплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

    22 квітня 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_5  у рахунок відшкодування витрат, пов»язаних зі сплатою страхового відшкодування, суму в розмірі 11 9991,63 грн.

    В обґрунтування своїх вимог  ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах»» посилалося на те, що 18 липня 2006 року між ЗАТ СК «Інгосстарх» та ОСОБА_4 було укладено  договір страхування № НАН2АК00015393, за умовами якого позивач зобов»язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором.

03 березня 2007 року о 19 годині 35 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем Опель Вектра, державний номер НОМЕР_1, на вулиці Жовтневій в м. Балаклія  допустив зіткнення із застрахованим автомобілем ВАЗ21043, держзнак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 В результаті ДТП автомобілю , яким керував ОСОБА_4, було завдано матеріальну шкоду.

Розмір завданої транспортному засобу  шкоди склав 12332,48 грн.  Сума страхового відшкодування до виплати з урахуванням визначеної договором франшизи на підставі страхового акту склала 11991,63 грн.

Зазначене страхове відшкодування було сплачено відповідачу ОСОБА_4 на підставі платіжного доручення №3843 від 28 квітня 2007 року.

Відповідно до ст.. 27 Закону України «Про страхування» та ст.. 993 ЦК України  особа, відповідальна за  спричинену шкоду, має відшкодувати страховику страхове відшкодування.

18 червня 2010 року позивач уточнив свої вимоги і просив солідарно стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суму в розмірі 11 991, 63 грн, посилаючись на те, що ОСОБА_5 провів відновлюваний ремонт ОСОБА_4 після  скоєння ДТП.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив стягнути суму заборгованості.

    Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, надав  письмові заперечення на позов.

    Відповідач  ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

    Виходячи з наведеного, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки від відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату судового засідання, не надійшло повідомлення про причини неявки, а  представник позивача не заперечувала проти такого розгляду.

Вислухавши пояснення представника позивача,  дослідивши  матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

    В судовому засіданні було встановлено, що 18 липня 2006 року між ЗАТ СК «Інгосстарх» та ОСОБА_4 було укладено  договір страхування № НАН2АК00015393, згідно якого Страхова компанія зобов»ячалася у разі настання страхового  випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором.

    Об»єктом страхування за  договором є майнові інтереси, пов»язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_2.

    Відповідно до умов зазначеного договору,  страховик – ЗАТ СК «Інгосстрах» зобов»язаний у випадку настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику ( ОСОБА_4) або вигодо набувачу ( ЗАТ КБ «ПриватБанк») ( п. 4.2 Договору).

Згідно п. 7.1.1.  договору, страховим випадком є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

03 березня 2007 року о 19 годині 35 хвилин  ОСОБА_2, керуючи автомобілем Опель Вектра, державний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_6,  в м. Балаклія Харківської області по вулиці Жовтневій допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ДАІ № 4101 від 06 березня 2010 року.

Постановою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 28 квітня 2007 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП.

В результаті  дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої відповідно до  звіту про оцінку вартості майнової шкоди № 1400 від 16 квітня 2007 року, складає 12332,48 грн. Сума страхового відшкодування до виплати страхувальнику з урахуванням визначеної договором страхування франшизи на підставі страхового акту склав 11 991,63 грн.

Зазначена сума була сплачена ОСОБА_4 в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 3843 від 28 квітня 2007 року.

Крім сплаченої позивачем суми страхового відшкодування, ОСОБА_4 05 травня 20007 року отримав повністю відремонтований   автомобіль, який ще 18 березня 2007 року із згоди  самого власника було здано в ремонт  ПП ОСОБА_7 в м. Ізюм Харківської області. За ремонт автомобіля ВАЗ21043, державний номер  НОМЕР_2,  який належить ОСОБА_4,  було сплачено власником автомобіля Опель Вектра ОСОБА_6   та його дружиною ОСОБА_8 11 854 грн. Ще 1000 грн була сплачена в рахунок моральної шкоди.

Таким чином, винна особа  у скоєнні ДТП, в результаті якої постраждав автомобіль ОСОБА_4, повністю відшкодувала потерпілому матеріальну шкоду, тому підстав для  покладення на ОСОБА_5 обов»язку відшкодувати витрати, пов»язані із страховим відшкодуванням ОСОБА_4, суд не вбачає.

Відповідно до ст..  1212 ЦК України  особа, яка набула  майно або зберегла його у себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа, зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження  майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави  застосовуються  також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов»язанні.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне  покласти на  ОСОБА_4 обов»язок по поверненню безпідставно отриманого страхового відшкодування Страховій компанії «Інгосстрах» в сумі  11 991,63 грн.

 Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь  держави стягуються судові витрати, пов”язані зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та судового збору, оскільки  при  подачі позову позивач їх не сплачував.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 215, 226 ЦПК України,  ст. ст. 993, 1212 ЦК України,  суд -

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

Стягнути  із ОСОБА_4 на користь  Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія» «ІНГОССТРАХ»  суму в  розмірі 11 991,63 (одинадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто одна грн.. 63 коп. ) грн.

Стягнути із ОСОБА_4 судовий збір  на користь держави  в розмірі 119,92 грн  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до  апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

           Повний текст рішення виготовлено 05.07.2010 року.

СУДДЯ