Справа № 11-530/2006                                                                                   Головуючий І інстанції: Діденко О.П.

категорія - ч.2 ст. 309 КК України                                                    Доповідач:       Баглай І.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2006 року                                               Колегія суддів судової палати з

кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:

головуючого                        Ярошенко М.П.,

суддів                                   Баглая І.П., Шалупні В.С.,

з участю прокурора             Басюка С.В.,

засудженого                         ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 травня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, не працюючий, раніше судимий: року Хмельницьким районним судом за ч. 1 ст. 229-6 КК України (ред. 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік; року Залізничним районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 229-6 КК України (ред. 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Полтавського районного суду від 16.08.2002 року звільнений умовно-достроково на 11 місяців 24 дні, засуджений:

·        за ч.2 ст. 309 КК України - до 3 років позбавлення волі;

·        за ч. 1 ст. 311 КК України - до 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишений у вигляді тримання під вартою і постановлено рахувати йому строк відбуття покарання з 17 березня 2006 року.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 судом було засуджено за злочини, скоєні при наступних обставинах.

19 серпня 2005 року, близько 19 год., ОСОБА_1, знаходячись на АДРЕСА_2, незаконно, повторно, зберігав при собі без мети збуту 0,4737 г наркотичного засобу - ацетильованого опію, який придбав невстановленим слідством способом.

13 вересня 2005 року, близько 15 год., ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, незаконно, повторно, зберігав при собі без мети збуту 115 г наркотичного засобу - макової соломи, яку придбав невстановленим слідством способом.

16 березня 2006 року, близько 22 год., ОСОБА_1, перебуваючи в якості пасажира у маршрутному таксі на площі Леніна в м. Ніжині, незаконно, повторно, зберігав при собі та перевозив без мети збуту 410 г наркотичного засобу - макової соломи та 10,2 г прекурсору - ангідриду оцтової кислоти.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок змінити та пом'якшити призначене йому судом покарання. Вважає, що призначене покарання є занадто суворим. Вказує, що суд першої інстанції не врахував пом'якшуючі його покарання обставини, а саме: повне визнання своєї вини, відсутність непогашених судимостей, а також наявність у нього неповнолітньої дитини та матері, яка є інвалідом 2 групи.

Заслухавши доповідача, прохання засудженого задовольнити апеляцію, думку прокурора про необґрунтованість апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих злочинів, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним справи, повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів та не заперечується ним самим.

Отже вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд, у відповідності з вимогами ст. 65 Кримінального кодексу України, призначив його враховуючи

характер і ступінь суспільної небезпеки злочинів та дані про особу підсудного. Такі обставини як наявність дитини та матері інваліда у ОСОБА_1 не можна визнати як такі, що пом'якшують його покарання. ОСОБА_1 не працював і із матеріалів справи не випливає, що він когось утримував чи мав хоч би можливість когось утримувати.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,

ухвалила:

Залишити без задоволення апеляцію засудженого ОСОБА_1, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 травня 2006 року щодо нього - без змін.