Справа № 11-536/06                              Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.

Категорія ст. 121 ч. 2 КК                         Доповідач Навозенко Л. С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27  липня  2006  року  колегія  суддів  судової  палати  з  кримінальних  справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого Навозенко Л. С.

суддів Акуленко С. О., Демченко О. В.

з участю прокурора Надточій О. О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу   за апеляцією засудженого ОСОБА_1   на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 8 червня 2006  року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1  , громадянин України, з середньою освітою, одружений, безробітний, раніше судимий 24 лютого 2006 року за ст. 129 ч. 1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, -засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення покарання за вироком від 24 лютого 2006 року остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 21 лютого 2006 року близько 21 години, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязнених стосунків умисно наніс удар ногою в голову потерпілій ОСОБА_2, в наслідок чого потерпіла впала на підлогу. Після чого засуджений наніс їй ногами чисельні удари в голову,  грудну клітину та інші частини тіла, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, врахувати стан його здоров'я, конкретні обставини справи, те що він не мав наміру вбивати потерпілу та перекваліфікувати його дії на ст. 116 КК України.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1   у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю і пояснив, що дійсно побив потерпілу ОСОБА_2, але побив її за те, що вона у його батьків викрала кролів. Наміру вбивати потерпілу у нього не було.

Вина засудженого в умисному заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілої була повністю доведена під час досудового та судового слідства.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що потерпіла ОСОБА_2  скоїла крадіжку кролів у батьків засудженого.

З показів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4   вбачається, що в вечірній час 21 лютого 2006 року до будинку ОСОБА_4  прийшов засуджений ОСОБА_1. Побачивши в будинку потерпілу ОСОБА_2 він почав її виганяти, а коли свідки сказали йому щоб він до потерпілої не чіплявся, ОСОБА_1 почав бити ОСОБА_2. Свідки пояснили також, що вони намагались відтягнути засудженого від потерпшої, але він побив і їх. Свідки підтвердили, що засуджений бив потерпілу руками та ногами в різні частини тіла, наніс їй не менше 15-20 ударів. Через деякий час засуджений перестав бити потерпшу, зібрався та пішов з будинку.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи (а. с. 49-60) потерпілій ОСОБА_2 були спричинені чисельні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження могли виникнути від нанесених не менше як 15-20 ударів ногами, руками із значною силою. Смерть ОСОБА_2  настала від заподіяних їй тілесних ушкоджень.

Враховуючи всі викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК

України як заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілої.  З досліджених доказів, що містяться в матеріалах справи не вбачається жодного доказу який би свідчив про те, що засуджений під час побиття потерпілої знаходився в стані сильного душевного хвилювання, тому колегія суддів не знаходить підстав для кваліфікації дій засудженого за ст. 116 КК України.

Міра покарання засудженому ОСОБА_1  призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого, який негативно характеризується за місцем проживання. Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд при призначенні покарання врахував всі пом'якшуючи обставини в тому числі і ті на які є посилання в апеляції засудженого.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 8 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.