Справа № 2-152/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 червня 2010 року             Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

    головуючої судді – Ходіч В.М.,

            при секретарі – Роєнко А.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в с мт.Срібне у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області про  стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ,-          

в с т а н о в и в :

    У травні 2010 року до Срібнянського райсуду Чернігівської області надійшла ця позовна заява, в якій позивач просить визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування на його користь недоплачену йому, як «дитині війни», щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

В судове засідання позивач не з’явився, у своїй заяві просить справу розглянути без його участі, так як за станом здоров»я в судове засідання з»явитись не може, позовні вимоги підтримує  в повному обсязі.

    Представник відповідача, УПФУ в Срібнянському районі, в судове засідання не з’явився, але надали суду заяву про розгляд справи без участі представника та заперечення проти позову, обґрунтовуючи їх тим, що відповідач діяв в межах наданих йому законами  та підзаконними нормативно-правовими актами повноважень, а тому просять відмовити в задоволенні позову.

    Враховуючи доводи позивача, дослідивши матеріали справи та заперечення відповідача, суд приходить до наступного.

    Як встановлено судом, позивач відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. є дитиною війни, який на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової  війни не досяг 18 років. Дана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується наданою суду копією посвідчення позивача, у якому зазначено, що він є дитиною війни. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 01.01.2008р., дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, і також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону є дітьми війни.

    Згідно чинному законодавству розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», іншого  нормативно-правового акта, який би визначав  або встановлював цей розмір, немає. Мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив поетапно відповідно від – 406   грн. (з 1.04.2007р.) до – 498 грн. (по 31.12.2008р.).

Положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було  зупинено на 2007 рік згідно Закону України «Про державний бюджет  України на 2007 р.» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-пр/2007 положення, що призупиняли дію ст.6 вказаного Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

          Пунктом 41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. положення ст.6 Закону було викладено в новій редакції (яка набрала чинності 01.01.2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Згідно ч.4 ст.14 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, позивачу правомірно у період з 01.01.2008 до 22.05.2008 виплачувалось відповідачем лише 10% від зазначених розмірів прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-пр/2008 не визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про недоплату йому щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, підлягають задоволенню, оскільки право позивача на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету і має безумовний характер, тому відповідача слід зобов’язати провести нарахування та виплату недоплаченої пенсії позивачу як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

    Керуючись ст.ст.21, 24, 46, 152 Конституції України, ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законами України «Про державний бюджет на 2007, 2008 роки», Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 6-рп/2008, ст.ст.15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.257 ЦК України, суд,  –

в и р і ш и в :

    Позов задовольнити.    

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі Чернігівської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з підвищенням на 30% від розміру мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.  

    Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Срібнянському районі   Чернігівської області провести перерахування пенсії ОСОБА_1 - та здійснити йому виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з урахуванням підвищення її розміру на 30% (тридцять відсотків) мінімальної пенсії за віком, що встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням вже виплаченого йому підвищення до пенсії за вищевказаний період.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Срібнянському районі на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.      

На рішення суду протягом 10 днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження, а протягом 20 днів після подання заяви може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції.

                                                                    Суддя