Справа №1 - 221/2010

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2010 року                    Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого  судді                          Гриценко І.Г.,

при секретарі                      Казміревській Л.В.,

з участю прокурора                         Гантімурової Н.В.,

адвоката                                                             ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу про обвинувачення –

    ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, інваліда 2-ї групи загального захворювання, одруженого, проживаючого АДРЕСА_2, одруженого, раніше не судимого,

          у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, 21.02.2010 року приблизно о 14.15 годині керуючи технічно справним автомобілем «Фольсфаген -Поінтер» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Хмельницький - Умань об'їзної дороги в м. Вінниця, неподалік кілометрового стовпчика №381, в напрямку м. Хмельницький та не вибравши безпечну швидкість руху і не урахувавши дорожню обстановку, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем «ВА321099» державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався в напрямку м. Умань.

Внаслідок ДТП водій автомобіля «ВА321099» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньо-суглобового уламкового перелому правого наколінника, забитої рани носа, які згідно висновку судово - медичної експертизи №638 від 16.04.2010 року належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; пасажирка автомобіля «ВА321099» ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому основи нігтьової фаланги 2-го пальця лівої стопи та закритого внутрішньо-суглобового перелому основної фаланги 2-го пальця правої стопи з підвивихом середньої фаланги, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 686 від 14.04.2010 року належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. п. 1.5;   2.3 б); 12.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну , стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Порушення   вимог   Правил   дорожнього  руху   України   водієм   ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому та пояснив, що дійсно вчинив зазначений злочин за умов та при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, а саме, що 21.02.2010 року приблизно о 14.15 годині він керуючи автомобілем їхав разом з дружиною на автодорозі Хмельницький - Умань по об'їзній дорозі м. Вінниці. Він їхав зі швидкістю приблизно 50 км/год., так як була погана дорога, а саме, на дорозі був мокрий сніг товщиною 1 см. Коли вони ішли на спуск, на зустріч їм їхав автомобіль ВАЗ-21099. Недоїжджаючи до зустрічного автомобіля метрів 15, внаслідок заносу його автомобіля, він не справився з керуванням і його автомобіль винесло на смугу  зустрічного руху, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем потерпілих. Також пояснив, що він в ході досудового і судового слідства відшкодував обом потерпілим повністю матеріальну шкоду за лікування, та частково обом потерпілим моральну шкоду всього в сумі 7200 грн.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина в інкримінованому злочині підтверджується поясненнями потерпілих.

Так потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 прояснили про обставини вчинення ДТП, якими підтверджуються покази підсудного. Також пояснили, що в ході досудового і судового слідства підсудний відшкодував їм обом повністю матеріальну шкоду за лікування, та частково обом моральну шкоду всього на суму  7200 грн. Тому, просили підсудного суворо не карати, і не приміняти відносно нього додаткову міру покарання.

 У зв'язку з заявою підсудного про повне визнання вини, на підставі ст.299 КПК України суд вважає за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та не опротестовуються, а саме, в частині допиту свідків.  

Також вина підсудного підтверджується матеріалах справи:

-   -     протоколом огляду місця події з фототаблицями від 21.02.2010 року (а.с. 3-13);

-   -     висновком експерта № 53а від 24.03.2010 року (а.с. 39 -46);

-   -     висновок експерта № 52а від 23.03.2010 року (а.с. 49-54), згідно якого в даній дорожній ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля  «Фольсфаген -Поінтер» д.н. НОМЕР_1  ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.12.1 ПДР України, які знаходяться в причинному зв’язку з виниклою подією ДТП; в діях ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які знаходилися б в причинному зв’язку з подією ДТП;

-   -     протоколом огляду транспортного засобу від 30.03.2010 року  (а.с. 66-68);

-   -     протоколом огляду транспортного засобу від 02.04.2010 (а.с. 72 -74);

-   -     висновок експерта № 65 від 08.04.2010 року (а.с. 85-89);

-   -     висновками  експерта № 686 від14.04.2010 року, 638 від 16.04.2010 року (а.с. 92-93, 94-95), якими підтверджується що потерпіли внаслідок ДТП були спричинені тілесні ушкодження кожному середнього ступеня тяжкості.

Суд вважає, дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії  невеликої тяжкості, затруднений сімейний і матеріальний стан підсудного, що він  вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, являється інвалідом ІІ групи, що в ході досудового і судового слідства добровільно відшкодував потерпілим кошти потрачені на лікування і частково моральну шкоду, думку потерпілих про несуворе покарання підсудного.  

Обставини, що пом’якшуючих покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття та активне сприяння встановленню істини по справі.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудного, судом не встановлені.

Сукупність даних про особу підсудного та обставини вчинення злочину дають суду підстави вважати, що ОСОБА_2 не представляє підвищеної суспільної небезпеки та його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

З урахуванням пом’якшуючих обставин, що підсудний щиро кається, вчинив необережний злочин, що він інвалід ІІ групи загального захворювання, що у нього  затруднений сімейний і матеріальний стан, хворобливий стан здоров’я, що він в ході досудового і судового слідства добровільно відшкодував потерпілим кошти потрачені на лікування і частково моральну шкоду що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та з врахуванням всіх даних про особу підсудного, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно обрати покарання у вигляді штрафу в прибуток держави з приміненням ст.69 ч.1 КК України. Також суд вважає, що з урахуванням вищевикладених пом’якшуючих обставин, в тому числі думки потерпілих про не позбавлення підсудного прав керування транспортними засобами, суд вважає, що підсудному необхідно призначити покарання у вигляді штрафу, без примінення додаткової міри покарання – позбавлення права керування транспортними засобами.

Речові докази по справі залишити у власності потерпілого та підсудного.  

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити покарання з застосуванням ст.69 ч.1 КК України у вигляді штрафу розміром 2000 грн. в прибуток держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Речові докази по справі залишити у власності потерпілого та підсудного.  

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2  до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: