Справа № 2-355/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року         Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Андрухів В.В.

при секретарі            Василенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом Державного підприємство «Одесазовніштранс» в особі ліквідаційної комісії Міністерства економіки України до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2,  про  визнання ордеру недійсним та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, в якому просив визнати недійсним ордер  № 90, виданий ДП «Одесазовінштранс» 24.03.2008 р. ОСОБА_1 на право зайняття одинадцяти кімнат площею 195,75 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1, сім’єю з двох осіб,  зобов’язати Приморський РВ ОМУ УМВС України зняти ОСОБА_1 та членів її сім’ї, зареєстрованих на підставі ордеру № 90 від 24.03.2008 року, з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив також  виселити ОСОБА_1 та членів її сім’ї, які  мешкають за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 23.06.2010 року провадження у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Одесазовніштранс» в особі ліквідаційної комісії Міністерства економіки України до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про зобов’язання зняти осіб з реєстраційного обліку – закрито.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на праві господарського відання за ДП «Одесазовінштранс» закріплено домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 АДРЕСА_3, в яке входить у тому числі і 2-поверховий флігель, загальною площею 267,95 кв.м. Рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів № 346 від 2.09.1983 року 2-поверховий флігель за адресою: АДРЕСА_3, визнаний аварійним та таким, що підлягає зносу. 24.03.2008 року колишній директор ДП «Одесазовінштранс» ОСОБА_2 видав ордер на вказаний флігель по АДРЕСА_3 своїй дочці – ОСОБА_3 на право зайняття одинадцяти кімнат площею 195,75 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 сім’єю з двох чоловік. На підставі даного ордеру вона з дитиною була зареєстрована за вказаною адресою. Флігелю ОСОБА_4 самочинно присвоїв адресу – квартира АДРЕСА_1. Позивач вважав, що  ОСОБА_2 не мав права видавати зазначений ордер 24.03.2008 р., оскільки з 20.03.2008 року повноваження щодо управління справами підприємства перейшли до ліквідаційної комісії, відповідно до наказу Міністерства економіки України № 83 від 20.03.2008 року  «Про ліквідацію державного підприємства «Одесазовніштранс», що належить до сфери управління Міністерства». Крім того, відповідач подала не відповідаючі дійсності відомості про потребу в поліпшенні житлових умов, так як їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_2. Також   вселення ОСОБА_1 в аварійне приміщення, яке визнано таким ще у 1983 році,  не є поліпшенням житлових умов, виданий ордер перевищує встановлені норми житлової площі, та з зазначених підстав має бути визнаний недійсним, а відповідача та її членів сім’ї, які мешкають за вказаною адресою повинно бути виселено та знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та просив задовольнити з наведених підстав.

Представник відповідача та третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, вважаючи що позовні вимоги подані з порушенням підвідомчості, ОСОБА_2 вважав, що ордер було видано на підставі ст. 52 Житлового Кодексу Української РСР, він є законним, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 У судовому засіданні встановлено, що за ДП «Одесазовінштранс» на праві господарського відання закріплено домоволодіння за адресою АДРЕСА_3, в яке входить у тому числі і 2-поверховий флігель, загальною площею 267,95 кв.м.

Рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів № 346 від 2.09.1983 року 2-поверховий флігель за адресою: АДРЕСА_3, визнаний аварійним та таким, що підлягає зносу.

24.03.2008 року колишній директор ДП «Одесазовінштранс» ОСОБА_2 видав ордер на вказаний флігель по АДРЕСА_3 своїй дочці – ОСОБА_3 на право зайняття одинадцяти кімнат площею 195,75 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 сім’єю з двох осіб. На підставі даного ордеру вона з дитиною була зареєстрована за вказаною адресою. Флігелю ОСОБА_4 самочинно присвоїв адресу – квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України № 83 від 20.03.2008 р. «Про ліквідацію державного підприємства «Одесазовніштранс», що належить до сфери управління Міністерства» розпочато процедуру ліквідації ДП «Одесазовніштранс». Відповідно до п.п.2-4 цього наказу була утворена ліквідаційна комісія ДП «Одесазовніштранс» та встановлено, що вона здійснює керівництво діяльністю ДП «Одесазовніштранс» на період до завершення його ліквідації.

Відповідно до п.3 ст. 105 ЦК України з моменту призначення ліквідаційної комісії, до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2009 р. за позовом прокуратури Приморського району м. Одеси  в інтересах держави в особі Міністерства економіки України в особі Державного підприємства «Одесазовніштранс» до ОСОБА_5,  ОСОБА_3, ОСОБА_6, КП «ОМБТІ та РОН», третя особа ТОВ «ГрандОтель» про визнання угод недійсними встановлено та підтверджено факт, що наказ про ліквідацію ДП «Одесазовніштранс» № 83 від 20.03.2008 р.  є чинним, отже з 20.03.2008 року до ліквідаційної комісії державного підприємства «Одесазовніштранс» перейшли повноваження щодо управління справами підприємства. Дане рішення набрало чинності.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, ОСОБА_2 не мав правових підстав, 24.03.2008 року підписувати ордер від імені Державного підприємства «Одесазовніштранс».

Відповідно до ст. 42 ЖК Української РСР, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених нормами зазначеного Житлового кодексу.

Згідно довідки Форми №1 (виписки з домової книги про склад сім’ї та прописку) ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 забезпечена житловою площею та відповідачем не доведено, що вона потребує поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст.ст. 47,  48 ЖК Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норм жилої площі (13,65 кв. м на одну особу), але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. Відповідно до ст. 50 ЖК Української РСР, житлове приміщення, яке надається громадянам, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Тобто, судом встановлено, що ордер видано на право зайняття одинадцяти кімнат площею 195,75 кв., що в декілька разів перевищує встановлені Житловим кодексом Української РСР норми жилої площі, та крім того, видано на право зайняття аварійного приміщення, яке не може відповідати встановленим вимогам щодо санітарних та технічних норм.

Відповідно до ст. 59 Житлового Кодексу Української РСР, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 не потребувала поліпшення житлових умов, ордер видано з перевищенням встановленої законом норми жилої площі, ордер видано на приміщення, яке не відповідає санітарним та технічним вимогам (є аварійним), ордер підписано посадовою особою, яка не мала на момент його видачі відповідних повноважень. За таких обставин, відповідно до ст. 59 ЖК України, ордер № 90, виданий ДП «Одесазовніштранс» 24.03.2008 року підлягає визнанню недійсним.

Доводи відповідача та 3-ї особи про те, що флігелі по АДРЕСА_3 було проведено ремонтні роботи до видачі ордеру ОСОБА_3, суд не бере до уваги, оскільки  з переліку аварійних дана будівля виключена у встановленому законом порядку не була.  

Виходячи з вимог ст. 58 ЖК України,  ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Відповідно до ст.117 ЖК України, у  разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

За таких підстав,  позовні вимоги щодо визнання недійсним ордеру № 90, виданого ДП «Одесазовінштранс» 24.03.2008 р. ОСОБА_1 на право зайняття одинадцяти кімнат площею 195,75 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1, сім’єю з двох чоловік  та виселення ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині виселення членів сім’ї ОСОБА_3, суд вважає що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не вказано, яких конкретно членів сім’ї відповідача необхідно виселити із спірної квартири.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Одесазовніштранс» в особі ліквідаційної комісії Міністерства економіки України – задовольнити частково.

Визнати недійсним ордер  № 90, виданий ДП «Одесазовінштранс» 24.03.2008 року ОСОБА_1 на право зайняття одинадцяти кімнат площею 195,75 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 сім’єю з двох осіб.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову -  відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК.

                  Суддя                                                                                          В.В.Андрухів