Справа № 22а-256/2006 Головуючий у першій інстанції ГУК Л.І.
Категорія - адміністративна Доповідач: СТРАШНИЙ М.М.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: КВАЧА М.О., СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: БІЛЯЄВІЙ Т.Д.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової адміністрації в Чернігівській області та Управління Державного казначейства у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, в якому просив: визнати незаконним наказ ДПА в Чернігівській області НОМЕР_1 про звільнення його з роботи з 01.09.2005 року; поновити його на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача ДПА в Чернігівськії області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2005 року до дня поновлення на роботі.
Позов мотивував тим, що наказ ДПА в Чернігівській області НОМЕР_1 про звільнення його з роботи з 01.09.2005 року є незаконним, оскільки 11 липня 2005 року головою ДПА в Чернігівській області Ведмідь В.В. та його заступником Бондар М.К. на нього був здійснений тиск про написання заяви на звільнення з роботи. В зв"язку з чим, в той же день ним була подана заява про надання щорічної та додаткової відпусток відповідно до сд. З Закону України „Про відпустки" і під тиском керівництва була написана заява про звільнення в зв"язку з виходом на пенсію по інвалідності датована 01 вересня 2005 року без зазначення дати звільнення. Знаходячись у відпустці він захворів і з 21.07.2005 року по 20.08.2005 року та з 25.08.2005 року по 09.09.2005 року знаходився на лікуванні. Також з 10.09.2005 року по день звернення до суду знаходиться на лікарняному. 23 серпня 2005 року та 10.09.2005 року ним були подані заяви з доданими до них листками непрацездатності до ДПА про продовження відпусток, але йому було безпідставно відмовлено у продовженні відпусток. Таким чином він вважає, що відповідачем були грубо порушені норми ст. 80 КЗпП України та просив задоволльнити його вимоги.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2006 року визнано незаконним та неправомірним наказ НОМЕР_1 ДПА в Чернігівській області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 01.09.05 року з формулюванням: «за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, ст. 38 КЗпП України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 вересня 2005 року; стягнуто з ДПА в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 21675 грн. 94 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов"язавши Управління державного казначейства в Чернігівській області виплатити зазначену суму ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету; стягнуто з ДПА в Чернігівській області на користь держави 1700 грн. судового збору, зобов"язавши Управління державного казначейства в Чернігівській області перерахувати на користь держави зазначену суму за рахунок коштів державного бюджету; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління справами Державної податкової адміністрації Чернігівської області з 01 вересня 2005 року та в частині присудження ОСОБА_1 заробітної у межах суми стягнення за один місяць 3672 гри. 34 коп. із загальної суми 21675 грн. 94 коп..
В апеляційній скарзі ДПА в Чернігівській області просить скасувати постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме -94, 107, 257 КАС України, статей 122, 205 ЦПК України, ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. З Закону України „Про відпустки", ст. 37 Закону України „Про державну службу", в результаті чого постановив рішення, яке не відповідає вимогам закону. Апелянт вказує на те, що звільнення позивача було проведено у повній відповідності до діючого законодавства. В позовній заяві позивач просить визнати незаконним наказ від 13 липня 2005 р. НОМЕР_2, а суд скасував наказ від 01.09.05 р. № НОМЕР_3. При розгляді справи судом грубо порушені норми процесуального права, а саме ст.ст. 122, 205 ЦПК України, ст.ст. 17, 107 КАС України, згідно яких справа була відкрита як цивільна, а розглядалась по КАС України. При визначенні суми, що підлягає стягненню на користь Куриленка за час вимушеного прогулу, суд, не дослідивши не кількості робочих днів, ні суми заробітку, не здійснивши жодних обрахунків, що передбачено у Постанові КМУ № 100 від 08.02.95 р., прийняв до уваги суми яку просив стягнути ОСОБА_1 Судовий збір позивачем, як інвалідом II групи, не сплачувався і витрати відшкодовуються державним бюджетом, а не суб"єктом владних повноважень, постанова в частині стягнення з відповідача судового збору є незаконною.
В апеляційній скарзі УДК у Чернігівській області просить скасувати постанову суду про стягнення середнього заробітку і судового збору з ДПА в
Чернігівській області за рахунок коштів державного бюджету, посилаючись на те, що вони не залучались до участі у справі, але суд вирішив питання про їх обов'язки. Крім того, жодним нормативно-правовим актам на державне казначейство України не покладено обов'язку відповідати за діяльність ДПА в Чернігівській області.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга управління державного казначейства підлягає задоволенню, а скарга державної податкової адміністрації в Чернігівській області частковому задоволенню виходячи з наступного.
По справі встановлено, що позивач з 21 травня 1999 року перебував в трудових відносинах з відповідачем і працював на посаді начальника управління справами державної податкової адміністрації Чернігівської області.
Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 був звільнений з роботи з формулюванням : „ за власним бажанням у зв"язку з виходом на пенсію по інвалідності, ст. 38 КЗпП України".
Відповідно до наказу НОМЕР_2 від 13 липня 2005 року ОСОБА_1 у відповідності до ст.З Закону України „ Про відпустки" було надано щорічну основну та додатково оплачувану відпустку відповідно до Закону України „ Про державну службу" в кількості 15 календарних днів з 18.07.2005 року по 01.09. 2005 року. Перебуваючи у відпустці, ОСОБА_1 23.08.2005 року подав начальнику ДПА в Чернігівській області заяву/ а.с. ЗО/ в якій просив продовжити відпустку в зв"язку з перебуванням на лікарняному з 21.07. по 20.08.2005 року. В подальшому позивачем були подані аналогічні заяви про продовження відпустки, так як останній продовжував лікування з 25.08. по 09.09.2005 року та з 10.09. по 10.10. 2005 року.
Відповідно до ст . 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Таким чином суд дійшов до вірного висновку, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи відповідачем були порушені норми трудового законодавства, оскільки його звільнення було проведено в період тимчасової непрацездатності. Крім того ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону України „ Про відпустки" перебачено, що щорічна відпустка працівника повинна бути продовжена у разі тимчасової непрацездатності. Закон не дає власнику або уповноваженому ним органу альтернативи продовжити відпустку чи ні, а визначає чітко, що власник зобов'язаний продовжити відпустку. Незважаючи на ці вимоги закону, відповідач відпустку не продовжив, а ОСОБА_1 в свою чергу 23.09.2005 року відкликав свою заяву про звільнення в якій не було визначено дати звільнення.
Таким чином суд дійшов до вірного висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено з порушенням норм трудового законодавства , поновив його трудові права та скасував наказ № НОМЕР_3 від 01.09.2005 року.
Проте з резолютивної частини підлягає виключенню посилання суду про зобов"язання управління державного казначейства в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за
рахунок коштів державного бюджету та про стягнення з ДПА в Чернігівській області на користь держави 1700 грн. судового збору і зобов'язання УДК в Чернігівській області перерахувати на користь держави зазначену суму за рахунок коштів державного бюджету, оскільки відповідно до до п.2 ст. 48 Бюджетного кодексу України державне казначейство України здійснює лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, воно є органом державної влади, окремою юридичною особою, фінансується за рахунок державного бюджету, несе відповідальність виключно за своїми зобов'язаннями. ОСОБА_1 з державним казначейством України в Чернігівській області в трудових відносинах не перебував, а тому суд безпідставно дійшов до такого висновку.
Що стосується доводів ДПА в Чернігівській області про те, що суд невірно визначив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу і в засіданні апеляційного суду надали іншу довідку про його середній заробіток, судом не сприймається, оскільки на довідці відсутня печатка підприємства, а суд вважає за необхідне взяти до уваги довідку, що мається в матеріалах справи, /а.с. 49/ так як розрахунок відповідає Постанові КМУ України № 100 від 8 лютого 1995 року.
Інші доводи скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 160, 198, 201, 205, 207, 256 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління державного казначейства в Чернігівській області задовольнити.
Апеляційну скаргу державної податкової адміністрації в Чернігівській області задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2006 року змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови суду посилання про зобов'язання управління державного казначейства в Чернігівській області виплатити Куриленку В"ячеславу Володимировичу середній заробіток за час вимушеного прогулу за рахунок коштів державного бюджету та виключити з резолютивної частини вказівку суду про стягнення з державної податкової адміністрації в Чернігівській області на користь держави 1700 грн. та зобов'язання УДК в Чернігівській області перерахувати на користь держави зазначену суму за рахунок коштів державного бюджету.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом одного місяця.