Справа №2-2797/2010 р.

           Р І Ш Е Н Н Я

                                                           І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                  25 червня 2010 року

Гірницький районний суд м.Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді                                     Кішкіної І.В.    

при секретарі                                              Гаврюхіної О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці справу

за позовом    ОСОБА_1 до

                       Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки

                       про стягнення недоплаченої щомісячної державної

                       соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и в :

                    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи дітей війни, тому що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, та згідно із ст. 6 вказаного Закону з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач зазначену допомогу у 2009 році нараховував та виплачував, але не в повному обсязі. Просить стягнути з відповідача їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. як дитині війни в сумі 1195,20 грн., а також сплачені нею при подачі вказаного позову витрати на сплату судового збору в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 грн

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги   та пояснила, що вона знаходиться на обліку у відповідача, який повинен їй як дитині війни виплачувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідач у такому розмірі їй допомогу не виплачував, тому вона просить стягнути їй за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. вказану допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 1195,20 грн., а також сплачені нею при подачі вказаного позову витрати на сплату судового збору в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить  справу розглянути за його відсутності, позов не визнає, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача та одержує пенсію за віком, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано неконституційним положення п.12 ст.71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ці положення втратили чинність. Таким чином виплати дітям війни відповідно до ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, крім того, законодавчим органом не визначено, які органи повинні виплачувати пенсії, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, до того ж нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст.6 вказаного Закону, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менш 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням та перебуває на пенсійному обліку у відповідача.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 01.01.2007 р., ст.111 було встановлено, що у 2007 році підвищення пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнанні такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 09 липня 2007 року ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків підлягає виконанню.

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесенням змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, що набрав чинності з 01 січня 2008 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

 Зміни, внесені підпунктом 2 п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп2008, у вказаному рішенні Конституційним Судом України зазначено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно із ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

За ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а в цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою необхідністю конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Відповідач в запереченнях посилається на положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком ( у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Це посилання є хибним, оскільки у ст.5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановляючи судове рішення по даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст..8, ч.2 ст.19, 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України, так і ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України.

         Таким чином, аналізуючи надані докази у їх сукупності та заперечення, суд приходить до висновку, що спір виник із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, а тому заявлена вимога позивачкою про зобов’язання відповідача здійснення перерахунку підвищення до пенсії позивачеві, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та про зобов’язання виплати їй недоплачених сум соціальної пільги як дитині війни за періоди з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. є законними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачкою заявлені вимоги про стягнення з відповідача Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки, понесених нею судових витрат у вигляді судового збору в сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 грн., що підтверджується доданими до справи квитанціями.

         Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і  документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачці відмовлено.

         Приймаючи до уваги, що органи Пенсійного Фонду України відповідно до п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів  України “Про державне мито” звільнені від сплати державного мита, то у задоволенні вимог позивачки про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки на її користь сплачених нею судових витрат у вигляді судового збору в сумі 51 грн., слід відмовити.

         Згідно ст. 79 ЦПК України до судових витрат  віднесені і витрати, пов’язані з розглядом судової справи, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення, які сплачені позивачкою у розмірі та порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України і відповідно до ст. 81 ч. ч. 3,4 ЦПК України ці витрати сплачуються при зверненні до суду і не покладаються на сторони після розгляду справи судом, а тому і у цій частини вимоги позивачки не підлягають задоволенню.

Отже, підстави для розподілу судових витрат між сторонами, відповідно до ст. 88 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, ст.ст.3, 8, 19, 22, 75, 83, 92 Конституції України, Закону України «Про соціальний статус дітей війни», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та, керуючись ст.ст.15, 57, 209 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки здійснити ОСОБА_1 нарахування та сплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

                                                             Суддя