Справа №2-2344-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2010 року Солом’янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Мельника В.В.
при секретарі Глушко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, –
в с т а н о в и в :
У травні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, після уточнення якого, просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2557,90 гривень, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії, яку постачає позивач на відплатній основі відповідно до чинного законодавства, та якою внаслідок невиконання належним чином своїх зобов’язань щодо оплати спожитої електричної енергії утворена зазначена заборгованість.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов’язання, в добровільному порядку не сплачує заборгованість за спожиту електричну енергію, позивач просив про задоволення позову.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив про його задоволення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з’явилася про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, а тому суд у відповідності до статті 224 ЦПК України, вважає можливим за згодою представника позивача ухвалити заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 01.01.1999 року ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок одержувача електроенергії №08005510106, на підставі чого між позивачем та ОСОБА_1 виникли цивільні права і обов’язки, позивач здійснює постачання електричної енергії, а ОСОБА_1 повинна оплатити ці послуги.
Згідно статті 3 Закону України «Про електроенергетику», відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням i використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 19, 21 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.
Згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та внесення змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам» №926 від 20.07.2006 року, тариф на електроенергію, що відпускається населенню, яке проживає у будинках обладнаних кухонними електроплитами, електроопалювальними установками, складає 0,2436 гривень.
Відповідно до пункту 20 вищезазначених Правил, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Пунктом 22 Правил встановлено, що оплата спожитої електричної енергії може здійснюватися за розрахунковими книжками, за платіжними документами, які виписуються енергопостачальником, за карткою попередньої оплати. Порядок та форма оплати спожитої електричної енергії визначаються у договорі.
Згідно пункту 48 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, встановлено, що відповідачем внаслідок невиконання належним чином своїх зобов’язань щодо оплати спожитої електричної енергії утворена заборгованість у розмірі 2557,90 гривень.
Отже, оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує покладеного на неї законом обов’язку щодо своєчасності оплати за спожиту електричну енергію та відмовляється в добровільному порядку погасити заборгованість, то порушене право позивача, на стягнення боргу, за надання цих послуг підлягає захисту.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості, яка станом на 01.06.2010 року становить в сумі 2557,90 гривень.
Згідно статті 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати, а саме сплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 30,00 гривень та судовий збір у розмірі 51,00 гривні, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись Законом України «Про електроенергетику» №575/97-ВР від 16.10.1997 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» №1357 від 26.07.1999 року, статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 208, 212-218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 2557,90 гривень, а також сплачені судові витрати у розмірі 81,00 гривень, а всього на загальну суму 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 90 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано Апеляційному суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мельник В.В.