Справа № 22-6657/2006 Головуючий у 1 інстанції Принцевська Н. М.
Категорія 14 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Лоленко А.В. при секретарі Пометун С.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання і
встановив:
в апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, і ставить питання про його скасування з ухваленням нового про задоволення позову за неповним з'ясуванням оставин, що мають істотне значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову, а відповідачка ОСОБА_2 та її представник-адвокат ОСОБА_4 заперечували проти доводів скарги, просили про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
23.03.2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачки і зазначала, що згідно з договором довічного утримання, зареєстрованого 17.09.2003 р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 між. нею та відповідачкою, останній вона передала у власність належний їй на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1, житловою площею 41,5 кв.м, вартістюі 26758 грн., розташований на земельній ділянці площею 800 кв.м. Відповідачка зобов'язалася зберегти за нею право довічного проживання в будинку, забезпечити її одягом та взуттям, медичним обслуговуванням, продуктами харчування, визначивши грошову оцінку вказаних видів матеріального забезпечення у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але з моменту укладення договору не виконує договірних зобов'язань, а саме: не забезпечує продуктами харчування, одягом та взуттям, медичним обслуговуванням, перешкоджає проживанню у будинку, змушуючи її проживати у непристосованій для життя будівлі, вчинює сварки. Вказаними діями відповідачка завдає суттєву шкоду її здоров'ю.
Тому просила суд ухвалити рішення, яким розірвати договір довічного утримання у зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх обов'язків.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 15 травня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши норми матеріального права, правильно вирішив спір Висновки суду відповідають обставинам справи.
Судом встановлено, що 17.09.2003 р. між сторонами був укладений договір довічного утримання, згідно з яким позивачка передала у власність відповідачц житловий будинок АДРЕСА_1, а відповідачка зобов'язалася зберегти за позивачкою право по життєвому проживанню в будинку забезпечувати придатним для носіння одягом та взуттям, належним медичним обслуговуванням, продуктами харчування, грошову оцінку зазначених у договор видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначено у розмір трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 5).
Відповідно до вимог ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утриманн (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача аб третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання аб неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів того, що відповідачка не викону своїх обов'язків за договором довічного утримання.
Суд не встановив, що відповідачка не виконує своїх обов'язків за вказаним договором, а встановив, що з моменту вселення у флігель ОСОБА_6, який є сином позивачки та братом відповідачки, між сторонами виникли неприязливі стосунки з приводу того, що будинок переходить у власність відповідачки.
Причини спору полягають не в невиконанні умов договору, а в його правових наслідках, що само по собі не є підставою для. розірвання договору відповідно до вимог чинного законодавства.
Хоча по справі є різні докази, але є пояснення незаінтересованих свідків, допитаних судом першої інстанції.
Зокрема, свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що відповідачка ї її чоловік дуже добре ставляться до позивачки, яка безпідставно оговорює доньку. В будинку сторін дуже чисто, в кімнаті, де проживала позивачка, було завжди охайно, є ліжко, телевізор, шафа, куди позивачка складала речі. У 2005 р. вона звернула увагу на гарну сорочку та халат позивачки, яка повідомила, що ці речі їй купила відповідачка. Вона бачила, що відповідачка готує страви для всіх, постійно пропонує поїсти матері, допомагала їй на городі, у господарстві. Відповідачка ставиться до матері з повагою. Весною 2005 р,, коли ОСОБА_1 була у лікарні, вона зустріла відповідачку, яка йшла на базар купувати матері колготки та гамаші, оскільки в лікарні холодно. В тому, що між сторонами розладилися нормальні сосунки, винен ОСОБА_6, який сварився з матір'ю через будинок. Зі слів позивачки, їй відомо, що він зловживає спиртовими напоями, вчиняє сварки, навіть одного разу побив матір, вибив шибку у флігелі (а.с. 40 зв.ст.-47).
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що в жовтні 2004 р. вона знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенню 6-ї лікарні в одній палаті з позивачкою протягом двох тижнів. Відповідачка приходила до лікарні кожного дня, а інколи і двічі на день, приносила їжу та ліки, які призначались лікарем, міняла білизну на ліжку. Позивачка у лікарні ніколи не скаржилася на своїх дітей, добре відзивалася про відповідачку.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що позивачка є його рідною сестрою, а відповідачка-племінницею. З сестрою відносин не підтримує через її важкий характер, характеризує ОСОБА_2 та її чоловіка з позитивної сторони, з позовом до суду ОСОБА_1 примусив звернутися її син, який претендує на будинок.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що знає родину ОСОБА_2 12 років, між сторонами були нормальні стосунки, конфліктів не було, відповідачка постійно провідувала матір у лікарні, доглядала за нею, ставилась поважно.
Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснила, що позивачка є її матір'ю, відповідачка- рідною сестрою. Спірний будинок був придбаний за кошти сторін, проте більшу частину грошей на нього витратила сестра, тому матір проживала у флігелі, а відповідачка-у будинку. Приблизно у 2000 році брат ОСОБА_6 вчинив сварку з матір'ю, у зв'язку з чим вона вирішила оформити будинок на відповідачку. У 2003 р. між ними був укладений договір довічного утримання. Відповідачка турбувалася про матір, ніколи не ображала її, купувала їй одяг, продукти, ліки, ніколи кошти з останньої не брала, доглядала худобу, сплачувала комунальні послуги. Позивачка ніколи на неї не скаржилась. За договором довічного утримання відповідачка повинна сплачувати матері 51 грн. щомісяця, але та відмовилась від цього, оскільки відповідачка сплачує всі комунальні послуги. У трикімнатному флігелі, де проживала позивачка, а у теперішній час проживає брат з родиною, належні умови: є газ, опалення, світло.
Свідок ОСОБА_6 в суді першої інстанції пояснив, що позивачка є його матір'ю, відповідачка- рідною сестрою, з якою склались погані стосунки. В грудні 2004 р. йому стало відомо про укладення між сторонами договору довічного утримання, після чого за його проханням матір перейшла проживати у будинок, а він почав ремонт у флігелі. Позивачка з часу придбання будинку проживала у флігелі, де були меблі, холодильник, телеізор. Він зі своєю родиною зареєстрований у будинку, власноручно приймав участь у перебудові трикімнатного флігеля. Його газіфіковано, проведено воду, проте там сиро. Зі слів матері, йому відомо, що відповідачка не виконує умов договору довічного утримання, мати все купує за власні кошти. Сестра ображає матір, яка скаржилась, що відповідачка її не годує. Хто забезпечивав матір ліками під час знаходження у лікарні, йому не відомо (а.с. 25-30).
З пояснень позивачки в суді апеляційної інстанції вбачається, що вона у 2005 р. зверталась до органів внутрішніх справ з приводу спричинення їй тілесних ушкоджень відповідачкою та її чоловіком.
За результатами досліджених судом першої інстанції перевірок органом дізнання було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Згідно з Виписним Епікризом позивачка страджає на ішемічний інфаркт мозку з 3.12.2004 р., церебральним атеросклерозом П ст. (а.с.76), які не дають можливості правильно оцінити її пояснення.
З пояснень відповідачки в суді апеляційної інстанції вбачається, що всупереч стану здоров'я, віку її мати триває коз, сама переносить важкі мішки, під їх вагою може впасти та отримати будь-які тілесні ушкодження.
Відповідачка ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції також пояснила, що у той період, поки син позивачки ОСОБА_6 не вселився у флігель, між нею і позивачкою були нормальні родинні стосунки. Він поселився без її згоди, хоча вона його та його дитину зареєструвала у будинку. Неприязливі стосунки виникли після його вселення у флігель, має місце спір з братом, який хоче відібрати домівку.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що немає підстав для розірвання договору довічного утримання, оскільки відповідачка дійсно належним чином виконує свої обов'язки за цим договором.
При цьому суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги наведені пояснення допитаних свідків і не врахував пояснень свідка ОСОБА_6, оскільки з його пояснень видно, що він має погані стосунки з відповідачкою.
Доводи скарги про те, що суд першої інстанції необгрунтовано не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, не врахував пояснень свідка ОСОБА_6, а необгрунтовано прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, апеляційний суд важає неспроможними, оскільки судом першої інстанції поясненням всіх свідків дано належну правову оцінку.
Інші мотиви, викладені у скарзі, на правильність правових висновків суду не впливають.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п.1 ч.1ст. 307, ст. 308, п.1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 15 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.