ВИРОК

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ.

04 червня 2010 року                                                                      м. Житомир

     Військовий місцевий суд Житомирського гарнізону у складі:

головуючого – підполковника юстиції Аксьонова В.Є.,

при секретарях Савчук А.Л., Барабановій Л.С.,

з участю державного обвинувача – заступника військового прокурора Житомирського  гарнізону капітана юстиції Миколайчука А.Б., потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника – адвоката ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду, розглянув кримінальну справу про обвинувачення колишнього солдата строкової служби військової частини А – 4485,

ОСОБА_6, який народився 08 квітня 1991 року, в с. Виликий Браталів Любарського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, не судимого, не одруженого, призваного на військову службу Чудновсько - Любарським ОРВК Житомирської області в травні 2009 року, проживає за адресою АДРЕСА_1,

 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 406 ч. 1 КК України.

     Судовим слідством військовий місцевий суд

                                                ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6, являючись військовослужбовцем строкової служби військової частини А 4485, в порушення вимог ст.ст. 11, 49, 50, 128 статуту Внутрішньої служби та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, застосував нестатутні методи впливу, щодо солдатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з якими не перебував в відносинах підлеглості, з метою принизити їх особисту честь і гідність та спричинити фізичний біль.

Так, в середині жовтня 2009 року близько 19 години 30 хвилин, на плацу військової частини А 4485, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_3 умисний удар ногою в нижню частину спини. Після чого пред’явив необґрунтовані претензії останньому з приводу того, що він йде в строю не згідно свого росту.

 Своїми діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_3 фізичний біль та маральні страждання.

В подальшому, ОСОБА_6 в листопаді 2009 року, близько 21 години 45 хвилин в коридорі аеродромно – будівельної роти військової частини А 4485, пред’явив необґрунтовані претензії солдату ОСОБА_3 з приводу того, що останній погано виконує обов’язки по військовій службі та умисно наніс йому значну кількість ударів руками в область грудної клітки, заподіявши побої.

В грудні 2009 року ОСОБА_6 близько 19 години 30 хвилин, на плацу військової частини А 4485, наніс ОСОБА_4, умисно не менше одного удару ногою в нижню частину спини. Після чого пред’явив необґрунтовані претензії останньому з приводу того, що він повільно йде в строю.

Своїми діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_4 побої.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе в інкримінованому йому злочині не визнав. При цьому пояснив, що ніколи не застосував нестатутні методи впливу до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Явку з повинною та пояснення, які він давав 11 січня 2010 року в військовій прокуратурі Житомирського гарнізону є надуманими та данні ним під примусом зі сторони працівників прокуратури.

Дані покази підсудного, суд вважає направленні на уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, так як його вина доводиться наступними зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий по справі солдат ОСОБА_3, в судовому засіданні показав, що в жовтні - листопаді 2009 року біля 19 години 30 хвилин ОСОБА_6, при слідуванні в строю з їдальні, наніс йому один удар ногою по спині, після чого зробив йому зауваження, чому він іде в строю останній, а не згідно свого росту.

В подальшому, в листопаді 2009 року, перед відбоєм, ОСОБА_6 біля світлиці наніс йому близько п’ять ударів в груди, за погане виконання службових обов’язків.

Крім того, ОСОБА_3 показав, що в грудні 2009 року, близько 19 години 30 хвилин, коли він йшов з їдальні в строю, то був свідком, як ОСОБА_6 наніс солдату ОСОБА_4 два удари ногою в спину.

Допитаний в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_4 дав покази, що на початку грудня 2009 року близько 19 години 30 хвилин він йшов  строєм з їдальні, при цьому ОСОБА_6  наніс йому два удари в нижню часину спини.

Також йому відомо від ОСОБА_3, що ОСОБА_6 завдавав побої і ОСОБА_3, але обставини цих подій він не знає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дав покази, що він був свідком як ОСОБА_6 наніс в жовтні 2009 року один удар ногою в спину ОСОБА_3, а в грудні 2009 року два удари в спину солдату ОСОБА_4. Всі ці випадки були в строю при слідкуванні з їдальні близько 19 години 30 хвилин. Крім, того він чув від ОСОБА_3, що в листопаді 2009 року ОСОБА_6 в коридорі аеродромно – будівельної роти військової частини А 4485, пред’явив необґрунтовані претензії солдату ОСОБА_3 з приводу того, що останній погано виконує обов’язки по військовій службі та умисно наніс йому значну кількість ударів руками в область грудної клітки.

Допитаний свідок ОСОБА_8В, помічник військового прокурора Житомирського гарнізону в судовому засіданні показав, що 11 січня 2010 року по вказівці свого керівництва, він разом із старшим помічником Житомирського гарнізону капітаном юстиції ОСОБА_9 проводив перевірку, щодо нестатутних відносин в військовій частині А 4485. В приміщенні прокуратури ОСОБА_6 самостійно дав пояснення капітану юстиції ОСОБА_9, а потім власноручно написав явку з повинною, при цьому психологічного чи фізичного примусу, а також іншого тиску з боку працівників прокуратури на ОСОБА_6 не було.

ОСОБА_10 який являється дізнавачем військової прокуратури Житомирського гарнізону, будучи допитаним в судовому засіданні, дав покази, що 11 січня 2010 року він особисто був присутнім при дачі показів та написанні явки з повинною солдатом ОСОБА_6. Ніякого психологічного чи фізичного примусу з боку працівників прокуратури на ОСОБА_6 не було, пояснення він давав добровільно, а явку з повинною писав власноручно та самостійно.

У відповідності до досліджених в судовому засіданні явки з повинною та пояснення даних ОСОБА_6 11 січня 2010 року вбачається, що останній визнаваав свою вину по застосуванню фізичного насильства до військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно висновку військово – лікарської комісії ОСОБА_6 придатний до військової служби.

Проаналізувавши докази в їх сукупності суд вважає, що покази потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також свідка ОСОБА_7, є правдивими так як вони узгоджуються між собою, являлись послідовними як під час досудового слідства так і в судовому засіданні та підтверджуються показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10  і тому суд кладе їх в основу обвинувального вироку.

Крім того, в судовому засіданні підстав для оговорення підсудного потерпілими та свідками встановлено не було.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними і достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Протиправні дії ОСОБА_6 в ході яких він в середині жовтня, в листопаді та грудні 2009 року порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями, ст.ст. 11, 49, 50, 128 статуту Внутрішньої служби та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, за відсутності між ними відносин підлеглості, щодо військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що виявилося в завданні останнім побоїв та іншого насильства, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 406 КК України.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є вчинення злочину повторно.

При призначенні виду та міри покарання підсудному, суд також враховує, що він злочин скоїв вперше, до служби в армії та під час її проходження характеризується позитивно, раніше ні в чому протиправному помічений не був, потерпілі претензій до нього не мають, негативних наслідків від його дій не настало.

Враховуючи обставини справи, особу винного, ступінь суспільної небезпечності скоєного ОСОБА_6, суд приходить до переконання про можливість його  виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства з застосуванням ст. 75 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд, -

                                               ЗАСУДИВ:

 ОСОБА_6 визнати винними в скоєнні злочину, передбаченого ст. 406 ч. 1 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

Застосувавши ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на засудженого обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

 Запобіжний захід засудженому – “нагляд командування частини” - відмінити.

 Судові витрати по справі, пов’язані з відшкодуванням витрат свідкам по явці в суд, в сумі 268 ( двісті шістдесят вісім ) грн. 98 коп., покласти на засудженого та стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.

       Вирок може бути оскаржений та на нього внесено подання в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Житомирського гарнізону протягом 15 діб з моменту проголошення.

Головуючий по справі

підполковник юстиції                                                                        В.Аксьонов