ВИРОК

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ.

17 березня 2010 року                                                       м. Житомир

     Військовий місцевий суд Житомирського гарнізону у складі:

головуючого – підполковник юстиції Аксьонова В.Є.,

при секретареві Савчук А.Л.,

з участю державного обвинувача –  військового прокурора Вінницького гарнізону підполковника юстиції Козачка М.В., підсудного ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу про обвинувачення прапорщика військової частини А 3824,

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Куна, Гайсинського району Вінницької області, українця, з середньою - спеціальною освітою, не судимого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на посадах прапорщика з грудня 1998 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,  

 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 425 ч. 2 КК України.

     Судовим слідством військовий місцевий суд

                                                ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, являючись начальником сховища військової частини А 3824, 28 жовтня 2009 року був призначеним згідно наряду-допуску від 28.10.2009 року № 87 відповідальним виконавцем робіт з підвищеною небезпекою, тобто військовою службовою особою, яка наділена на час проведення робіт організаційно-розпорядчими обов'язками, щодо організації проведення та контролю за виконанням відвантажувальних робіт у сховищі № 3 вищевказаної військової частини.

В порушення ст. 18 Закону України „Про охорону праці", п. 4.1.12 «Правил з охорони праці під час виконання робіт на висоті» затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 N 62, п. 2.26 СНиПа ІІІ-4-80, пунктів 4.1, 4.3 «Типового Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Перелік робіт з підвищеною небезпекою» затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 26.01.2005 року №15, пунктів 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 8.2, 9.1, 10.3 «Інструкції по охороні праці та техніці безпеки при виконанні такелажних робіт» затвердженої командиром військової частини А 3824 17.03.2008 року, пунктів 1.5, 1.6, 1.11, 2.5, 4.2, 4.3, 5.1, 5.4 «Положення про організацію виконання робіт з підвищеною небезпекою у військовій частині А3824» затвердженої командиром військової частини А3824 від 15.09.2008 року, допустив бригаду такелажників до відвантаження інженерних боєприпасів з висоти 2,5 метри, які згідно переліку робіт, відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Але, при цьому ОСОБА_3 недбало поставився до виконання службових обов’язків, місце відвантаження боєприпасів відповідно до вище вказаних нормативних актів, заходами безпеки та засобами індивідуального чи колективного захисту не забезпечив і не прийняв мір до його обладнання, а саме не організував встановлення лісів, риштувань, не здійснив огородження робочого місця, не забезпечив працівників запобіжними поясами, касками, страхувальними канатами.

Крім, того знаючи, що до робіт на висоті допускаються особи, які пройшли попереднє спеціальне навчання та отримали посвідчення встановленої форми, допустив до виконання робіт ОСОБА_4, який не пройшов спеціальне навчання і посвідчення не мав.

 Також, при проведенні відвантажувальних робіт застосував неправильний спосіб розбирання ящиків ззовні в середину, що прямо заборонено при відсутності огородження робочого місця.

Дані дії ОСОБА_3 призвели до падіння ОСОБА_4 28 жовтня 2009 року близько 14 години, з висоти 2,5 метри на бетону підлогу та отримання останнім закритої черепно-мозкової травми в вигляді перелому кісток склепіння черепа, забою головного мозку, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, винним себе в інкримінованих йому злочині визнав повністю та дав покази, що відповідають вищевикладеному. При цьому пояснив, що міри безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою знав, але робоче місце працівників не організував згідно нормативних документів.

Вина підсудного ОСОБА_3 у скоєному, крім особистого визнання, підтверджується в повному обсязі зібраними по справі доказами, які підсудним і іншими учасниками процесу не оспорюються.

За клопотанням підсудного, підтриманим іншими учасниками процесу, судове слідство було проведено у відповідності зі ст. 299 ч. 3 КПК України. При цьому їм було роз’яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними та достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Протиправні дії ОСОБА_3, в ході яких він з 28 жовтня 2009 року, будучи військовою службовою особою – начальником сховища та відповідальним виконавцем робіт з підвищеною небезпекою, в порушення ст. 18 Закону України „Про охорону праці", п. 4.1.12 «Правил з охорони праці під час виконання робіт на висоті» затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 N 62, п. 2.26 СНиПа ІІІ-4-80, пунктів 4.1, 4.3 «Типового Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Перелік робіт з підвищеною небезпекою» затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 26.01.2005 року №15, пунктів 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 8.2, 9.1, 10.3 «Інструкції по охороні праці та техніці безпеки при виконанні такелажних робіт» затвердженої командиром військової частини А 3824 17.03.2008 року, пунктів 1.5, 1.6, 1.11, 2.5, 4.2, 4.3, 5.1, 5.4 «Положення про організацію виконання робіт з підвищеною небезпекою у військовій частині А3824» затвердженої командиром військової частини А3824 від 15.09.2008 року, недбало поставився до виконання службових обов’язків, що призвело до тяжких наслідків, а саме отримання потерпілим ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння, суд кваліфікує  за ст. 425 ч.2 КК України.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає його щире каяття, сприяння розкриттю злочину та відшкодування збитків завданих злочином.

При призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_3 злочин скоїв вперше, по службі характеризується виключно позитивно, раніше ні в чому протиправному помічений не був, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Враховуючи вищевказані обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням особи винного, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_3 ст. 69 КК України та призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті, а також застосувати міру покарання без ізоляції від суспільства, а саме замінивши позбавлення волі на службове обмеження в відповідності до ст. 58 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд, -

                                               ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винними в скоєнні злочину, передбаченого ст. 425 ч. 2 КК України, на підставі якої, з застосуванням статті 69 того ж КК, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

У відповідності до ст. 58 КК України замість позбавлення волі призначити ОСОБА_3 службове обмеження для військовослужбовців на той самий строк, з відрахуванням із сум його грошового забезпечення 10 ( десяти ) відсотків в доход держави.

Запобіжний захід засудженому – “підписка про невиїзд ” - відмінити.

Речові докази по справі, після вступу вироку в закону силу, а саме наряд – допуск на виконання робіт № 87 - , зберігати при справі.

Вирок може бути оскаржений та на нього внесено подання в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону  через військовий місцевий суд Житомирського гарнізону протягом 15 діб з моменту проголошення.

Головуючий по справі

підполковник юстиції                                                                 В.Аксьонов