АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1684/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 Савенко В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління ПФУ в Золотоніському районі на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та поновлення пропущеного строку, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 17 грудня 2009 р. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни». В позовній заяві вказувала, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Згідно ст. 6 цього Закону вона має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії їй, як дитині війни, протягом 2007 року не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008 року нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Позивачка також вказувала, що відповідач жодного разу не інформував її про складові пенсійних виплат і про порушення своїх прав позивачка дізналася лише у грудні 2008 року після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Тому ОСОБА_6 просила суд задовольнити її вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії за 2007-2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 2 653,70 грн. та поновити їй строк для звернення до суду з даним позовом.
Управління ПФУ в Золотоніському районі проти позову заперечувало, просило застосувати річний строк звернення до суду та відмовити ОСОБА_7 у позові.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року позов задоволено частково. Відмовлено у поновленні пропущеного строку для звернення до суду. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області в частині неповного нарахування та виплати ОСОБА_6 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. включно – неправомірними.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахування та виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. включно, з урахуванням проведених за цей період виплат та сплатити 1211 грн. в порядку заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління ПФУ в Золотоніському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування постанови і ухвалення по справі нової постанови про відмову в задоволенні позову посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанову суду повинно бути змінено виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року, поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом 17 грудня 2009 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління ПФУ в Золотоніському районі у своєму запереченні на позов наполягало на застосуванні відносно вимог позивача річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.
Тому суд на законних підставах прийшов до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_6 та зобов'язання відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах річного строку з часу звернення до суду.
Однак визначаючи період перерахунку, суд помилково вказав період, за який зобов'язав нарахувати та виплатити їй вказану допомогу з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., тоді як позивачка звернулася до суду з даним позовом 17 грудня 2009 р., отже перерахунку підлягає період з 17 по 31 грудня 2008 р. Тому постанову суду в цій частині необхідно змінити.
Також підлягає зміні постанова суду і в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачці 1211 грн. щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки постанова суду в цій частині не ґрунтується на доказах по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про розмір пенсії, яку позивачка отримувала в зазначеному вище періоді та про виплачені їй в цьому періоді доплати до пенсії.
Крім того, відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Тому в рішенні апеляційного суду повинно бути зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачці щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 17 грудня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. без зазначення конкретної суми.
В іншій частині постанова суду підлягає залишенню без змін.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 2195-1У, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в іншій її частині суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління ПФУ в Золотоніському районі задовольнити частково, постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" та поновлення пропущеного строку змінити в частині визначення періоду за який відповідача зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачці щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та визначення конкретної суми, що підлягає виплаті.
Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 17 грудня по 31 грудня 2008 р.
З мотивувальної частини рішення виключити наведений судом розрахунок суми, що підлягає виплаті.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий суддя /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.Ф.Магда