АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2390/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 19, 20 Скляренко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ТОВ «Самрад» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самрад» про стягнення коштів, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 4 грудня 2008 р. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самрад» про стягнення коштів. В позовній заяві вказувала, що вона проживає в НОМЕР_1 гуртожитку Черкаського цукрорафінадного заводу, розташованого по АДРЕСА_1. На цукрорафінадному заводі вона працювала з 1980 року та перебувала на квартирному обліку.
В 2002 році цукроворафінадний завод рішенням господарського суду було визнано банкрутом і всі працівники підпали під скорочення. Гуртожиток, в якому вона проживає було продано одному з кредиторів - ТОВ «Самрад», керівником якого є ОСОБА_7.
В 2007 році ТОВ «Самрад» почало примусово продавати кімнати в гуртожитку мешканцям гуртожитку разом з частиною коридору, погрожуючи виселенням для тих хто не викупить свою кімнату разом з частиною коридору.
Тому вона вимушена була купити кімнату НОМЕР_1 разом з частиною коридору, але в договорі купівлі-продажу від 16 липня 2007 р., укладеному між нею та відповідачем зазначено, що вона придбала тільки кімнату за 8 809 грн., а про коридор нічого не вказано.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру позивачка сплатила відповідачу 13 109 грн., з яких 8 844 грн. сплачено за кімнату і 4 365 грн. - за коридор. Однак ніяких документів, які б стверджували придбання нею частини коридору позивачка не отримала, а тому їй не зрозуміло за який коридор і за яким договором відповідач змусив її сплатити 4 365 грн.
Позивачка вважала, що відповідач ввів її в оману тим, що змусив її сплатити за частину коридору без оформлення відповідного договору, а також достовірно знаючи, що коридор являється місцем загального користування і не підлягає приватизації і відповідно продажу.
Тому позивачка просила суд зобов’язати відповідача повернути їй сплачені нею за коридор кошти в сумі 4 365 грн. та індекс інфляції 2 935 грн., а всього 7300 грн. та понесені нею судові витрати.
Протягом часу розгляду справи позивачка неодноразово змінювала та уточнювала свої вимоги і остаточно просила суд стягнути з ТОВ «Самрад» на її користь сплачені нею кошти з урахуванням індексу інфляції станом на 1 листопада 2009 р. в сумі 6578грн., три відсотки річних в сумі 327,37 грн. та понесені нею судові витрати, а всього 7 037 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2010 р. позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Самрад» на користь ОСОБА_6 6 578 грн., судові витрати в сумі 127,22 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 63,65 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Самрад» подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
31 травня 2010 р. сторони по справі подали до апеляційного суду заяву про визнання укладеної між ними 28 травня 2010 р. мирової угоди та просили скасувати рішення суду і закрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які підтримали подану заяву про визнання їх мирової угоди, укладеної та підписаної 28 травня 2010 р., колегія суддів приходить до висновку про те, що заява сторін підлягає до задоволення, а мирова угода, укладена між сторонами може бути визнана апеляційним судом виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 31 ЦПК України Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Згідно із ст. 175 мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановлює ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Судова колегія перевірила повноваження сторін на укладення мирової угоди і встановила, що мирова угода підписана особисто позивачкою ОСОБА_6 та директором ТОВ «Самрад» ОСОБА_7 За підписами цих же осіб подано і заяву до суду про визнання мирової угоди.
Сторони по справі у заяві просили визнати їх мирову угоду, про що постановити ухвалу.
Перевіряючи умови мирової угоди, колегія суддів приходить до висновку про те, що мирова угода стосується лише прав та обов’язків сторін та предмета позову, умови мирової угоди не суперечать закону і не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб. Тому вона може бути визнана судом.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.
С. 310 ЦПК України встановлено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриття провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 31, 175, 205, 307, 310, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Заяву ОСОБА_6 і директора ТОВ « Самрад» ОСОБА_7 про визнання мирової угоди задовольнити.
Визнати мирову угоду, укладену 28 травня 2010 р. між ОСОБА_8 і директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Самрад» ОСОБА_7, за якою сторони визнають, що позивачем ОСОБА_6 проведено ТОВ «Самрад» оплату за приміщення загального користування, площею 13,38 кв. м, по АДРЕСА_1 в сумі 4365 грн., і що це приміщення, що знаходиться на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 біля кімнати НОМЕР_2, є власністю ОСОБА_8.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самрад» про стягнення коштів скасувати, провадження по справі закрити.
Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.Ф.Магда