АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
30 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого судді : Якименко М.М.
суддів : Колоса С.С. Вавшка В.С.,
при секретарі: Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії як дитині війни за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області на постанову Гайсинсько го районного суду Вінницької області від 05.11.2009 року,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії як дитині війни.
В позовній заяві просить поновити пропущений нею строк для звернення до суду за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року у зв’язку з тим, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, вона дізналася лише у липні 2007 року після висвітлення у пресі подій, пов’язаних з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року, просила також зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4 655 гривень 90 копійок.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона належить до соціальної групи «діти війни», оскільки народилася 10.12.1941 року і на час закінчення Другої світової війни, їй було менше 18 років, в зв`язку з чим має право на соціальні пільги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, як це передбачено ст.6 Закону.
Постановою Гайсинсько го районного суду Вінницької області від 05.11.2009 року позов було задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 21 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 21 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
На вказану постанову Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області подало апеляційну скаргу , в якій порушує питання про її скасування як такої, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та просить ухвалити нове рішення ,яким в задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян , яким , згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено статус дитини війни.
Положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18.11.2004 р. , чинній на час виникнення спірних правовідносин , передбачено, що дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно п.17 ст.77 Закону України від 20.12.2005 року « Про державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону від 18.11.2004 року зупинено на 2006 рік.
Крім того Законом України від 19.01.2006 року « Про внесення змін до Закону України « Про державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20.12.2005 року « Про державний бюджет на 2006 рік» виключено п.17 ст.77 зазначено вище Закону , а новою редакцією ст.110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону від 18.11.2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі , у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінет Міністрів України протягом 2006 року не приймав рішення на виконання вимог ст.110 Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни , передбачені ст. 6 Закону від 18.11.2004 року , безпосередньо в 2006 році запроваджено не було.
В свою чергу , п.12.ст71 Закону України від 19.12.2006 року « Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону від 18.11.2004 року зупинено на 2007 рік з врахуванням ст.111 вказаного вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року « Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону від 18.11.2004 року із врахуванням ст.111 цього ж Закону.
Позаяк , п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст.6 Закону від 18.11.2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Тоді як Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином , право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.6 Закону України від 18.11.2004 року, мають діти війни з 09.07.до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Суд першої інстанції , розглядаючи справу за правилами адміністративного судочинства , повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наявним доказам, та прийшов обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них , повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 закону України від 18.11.2004 року і здійснити відповідні перерахунки ( за той період,,коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого, суд обґрунтовано, з застосуванням ст.102 КАС України задовольнив позов частково та у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України правомірно , вийшов за межі позовних вимог, визнавши бездіяльність відповідача неправомірною.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програм з доплат дітям війни не приймаються до уваги , оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядались.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки останні ґрунтуються на повно та всебічно з’ясованих обставинах справи.
Рішення суду законне, обґрунтоване та справедливе , постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315,319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області відхилити.
Постанову Гайсинсько го районного суду Вінницької області від 05.11.2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: