ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 серпня 2007 р.

№ 16/287

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Кузьменка М.В., Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Софіт”

на постанову

від 30.11.2006 р. Луганського апеляційного господарського суду

у справі

№ 16/287

за позовом

ТОВ “Софіт” (надалі –Товариство)

до	ДП “Луганський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” (надалі –Підприємство)

про	стягнення 99735,15 грн.

за участю представників:

від позивача

-  Денисюк В.С.

від відповідача

-  Крупнік О.М.

в судовому засіданні 21.08.2007 р. у зв’язку із зміною складу

колегії суддів розгляд справи розпочинався заново

В С Т А Н О В И В:

В травні 2006 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Підприємства про стягнення 96325,82 грн. пені та 3409,33 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування пред’явлених вимог Товариство посилалось на порушення Підприємством грошових зобов’язань за договором № 9 від 04.01.2005 р.

В процесі розгляду справи Товариство просило суд стягнути також 3409,22 грн. основного боргу.

Підприємство проти задоволення позовних вимог заперечувало та посилалось на наявність рішення господарського суду Луганської області у справі № 14/540, яким вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.2006 р. (суддя Шеліхіна Р.М.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 3409,22 грн. боргу, 96325,82 грн. пені, 3409,33 грн. інфляційних нарахувань.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 р. (судді: Бойченко К.І., Медуниця О.Є., Перлов Д.Ю.) рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2006 р. скасовано; позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3068,17 грн. інфляційних нарахувань; в частині стягнення 33069,41 грн. пені провадження у справі припинено в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, сторонами складено та підписано довідку-розрахунок заборгованості за договором № 9 від 04.01.2005 р. станом на 03.05.2006 р., у якій зазначено, що: Товариство поставило на адресу Підприємства товари на загальну суму 287527,28 грн. за накладними (№РН-0000012 від 01.02.2005 р. дизпаливо на суму 46803,55 грн.; №РН-0000028 від 18.02.2005 р. дизпаливо на суму 47031,84 грн.; №РН-0000114 від 04.07.2005 р. дизпаливо на суму 81155,29 грн.; №РН-0000124 від 28.07.2005 р. автозапчастини на суму 10000 грн.; №РН-0000142 від 16.08.2005 р. дизпаливо на суму 46768,30 грн.; №РН-0000143 від 26.08.2005 р. дизпаливо на суму 46768,30 грн.; №РН-0000215 від 26.12.2005 р. підйомно-навантажувальна установка на суму 9000 грн.); в накладних сторонами помилково вказано договір №ДГ-0000058 від 02.01.2003 р., який між сторонами не був укладений та не виконувався; фактично поставка матеріалів та розрахунки здійснювались за договором № 9 від 04.01.2005 р., тому накладні були виправлені і приведені у відповідність до договору № 9 від 04.01.2005 р.; у рахунок погашення заборгованості Підприємство перерахувало 244089,71 грн.; на підставі акту ПБ-0000021 від 31.08.2005 р. був проведений залік взаємних вимог на суму 40028,35 грн.; в результаті взаєморозрахунків заборгованість Підприємства перед Товариством за договором № 9 від 04.01.2005 р. склала 3409,22 грн.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що заборгованість в сумі 3409,22 грн. є залишком заборгованості від стягнутої з Підприємства на користь Товариства (63595,02 грн.) за рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.2005 р. у справі № 14/540, згідно якого встановлено, що за накладними товар  відпущений  на  позадоговірних  умовах  і  оплачений частково, у зв'язку з чим утворився борг у сумі 63595,02 грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 63595,02 грн. боргу з Підприємства на користь Товариства стягнуто рішенням суду у справі № 14/540 на підставі заявленої (згідно ст. 530 ЦК України) вимоги про сплату боргу, викладеної у претензії № 19/09 від 19.09.2005 р. Крім цього, у справі № 14/540 крім вимог про стягнення боргу Товариством заявлялись вимоги про стягнення з Підприємства пені в розмірі 33069,41 грн., в задоволенні яких відмовлено рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.2005 р.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.12.2005 р. у справі № 14/540 набрало законної сили.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції підставно не прийняті до уваги положення, що викладені у довідці-розрахунку заборгованості щодо виправлень підстав реалізації товару, та встановлено, що за кожною з накладних було разове відпущення товару.

Врахувавши викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновків про наявність підстав для стягнення 3068,17 грн. інфляційних нарахувань, про необхідність припинення провадження у справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України за вимогою про стягнення 33069,41 грн. пені, про відмову в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 63256,41 грн. пені та 341,16 грн. інфляційних нарахувань.

Висновки господарського суду апеляційної інстанції в зазначених частинах відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам  справи,  нормам  матеріального  і  процесуального  права,  є  законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Законна та обґрунтована постанова в цих частинах підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, приймаючи постанову в частині розгляду вимог про стягнення 3409,22 грн. основного боргу, які були задоволені місцевим господарським судом, апеляційний господарський суд безпідставно вказав на неправомірність цієї вимоги з посиланням на те, що Товариство змінило і підставу і предмет позову.

Матеріали справи свідчать про те, що подана Товариством заява, в якій заявлено вимогу про стягнення 3409,22 грн. основного боргу, за своєю суттю узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 22 ГПК України. Місцевий господарський суд правомірно прийняв заявлену вимогу до уваги, розглянув її по суті та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність її задоволення.

З урахуванням викладеного, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 р. слід скасувати в частині вимог про стягнення боргу в сумі 3409,22 грн., залишивши без змін в цій частині рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2006 р.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Софіт” задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 р. у справі № 16/287 скасувати в частині вимог про стягнення боргу в сумі 3409,22 грн., залишивши без змін в цій частині рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2006 р. у даній справі.

В решті постанову залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          М. Кузьменко

                                                                                                        С. Самусенко