Справа № 2- 133/10 р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ      

23 червня  2010 року                 Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:      головуючого  судді:     Слюсар Л.П.

                   при секретарі :             Карпенко І.Ю.  

                   за участю адвокатів:  ОСОБА_1, ОСОБА_2                                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в  м. Дніпропетровську цивільну справу   за позовною заявою  ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  яка діє в своїх  інтересах  та інтересах неповнолітнього  сина  ОСОБА_5, про  визнання нерухомого майна сумісною  власністю подружжя, про встановлення  факту прийняття спадщини,  визнання права  власності на частину домоволодіння в порядку  спадкування за законом,  про визнання  договору дарування  частково недійсним, про розподіл  домоволодіння  та виділ  частини домоволодіння в натурі,  суд  -                                          

ВСТАНОВИВ:

    В 2000 році  ОСОБА_3  звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до   відповідачів  ОСОБА_6, ОСОБА_7   про визнання права  власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом і   визначення  порядку користування частиною домоволодіння АДРЕСА_1

    ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( т.1 а.с.49).

    24.05.2004 року   позивач подав уточнену позовну заяву  до ОСОБА_6, ОСОБА_4,  та її в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, третя особа Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора   про визнання договору дарування частково недійсним, визнання права власності на 37/300 частини домоволодіння в порядку спадкування  за законом, визначення порядку користування 74/100 частин домоволодіння.              

      Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від  02 вересня 2004 року позовні вимоги  ОСОБА_3 були задоволені.  Визнано договір дарування  від 01.11.2001 року за яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_8 74/100  частин домоволодіння по АДРЕСА_1 частково недійсним, а саме в частині  відчуження 37/300 його частини;  визнано   за ОСОБА_3  право власності на 37/300 частин спірного домоволодіння за адресою: місто Дніпропетровськ вул.Араратська,19; визначено порядок користування  вказаним домоволодінням, згідно якого  ОСОБА_3 у користування виділена житлова кімната 2-4 площею 7,2 кв.м., а в  користування  ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з неповнолітнім сином ОСОБА_5 були виділені житлові кімнати 2-2 площею 14,9 кв. м. та 2-5 площею 12,0 кв. м. Коридор площею 16,9 кв. м. та  кухня площею 7,4 кв. м. залишені в загальному користуванні.

28.11.2007 року  ОСОБА_3  подав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в частині визначення порядку користування 74/100 частинами домоволодіння по АДРЕСА_1  та залишені у загальному користуванні коридору площею 16,9 кв.м. та кухні  площею 7,4 кв.м.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2007 року   Рішення Індустріального районного суду  м. Дніпропетровська від 02  вересня 2004 року за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4,  та її в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, третя особа Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора   про визнання договору дарування частково недійсним, визнання права власності на 37/300 частини домоволодіння в порядку спадкування  за законом, визначення порядку користування 74/100 частин домоволодіння скасовано  за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_6  помер 24.05.2008 року (  т.1 а.с.124).

Рішенням  Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2009 року  позовні вимоги   ОСОБА_3  задоволені.   В частині визнання права власності на частину домоволодіння залишено без змін; встановлено порядок користування приміщеннями домоволодіння по АДРЕСА_1 – коридором площею 16,9 кв. м. та кухнею площею 7,4 кв.м. згідно запропонованого експертом варіанту за висновком  судової будівельно-технічної експертизи № 186-08 від 26.03.2008 року;  виділено  в натурі з вище вказаних приміщень загального користування 1/3 частину ОСОБА_3, тобто 8,1 кв.м., що відповідає частині приміщення 2-3 середньою довжиною 3,65 м до осі нової стіни;  залишок приміщення коридору площею 8,8 кв.м. (16,9 кв.м. – 8,1 кв.м.) та кухню площею 7,4 кв.м. виділено в натурі ОСОБА_4 та неповнолітньому ОСОБА_5; зобов’язано ОСОБА_3 залучити відповідний проект та зобов’язати його та ОСОБА_4 виконати певні роботи по переплануванню, переобладнанню та прибудови згідно дослідницької частини висновку судової будівельно-технічної експертизи № 186-08 від 26.03.2008 року, а саме:    у строк до  01 липня 2009 року зобов’язано ОСОБА_3 демонтувати дверний блок між приміщеннями 2-3 та 2-4 ; в капітальній стіні між приміщеннями 2-4 та 2-3 з обох боків пробити штраби, ввести в них металеві швелери, стягнути їх болтами; під металевою перемичкою пробити арочний проріз, приварити до нижнього поясу металевої перемички металеві смуги, металеву перемичку оштукатурити  по сітці “рабиця”; між проектованими приміщеннями  3-3-1 та 2-3-2 укласти цегляну перегородку завтовшки 120 мм з бетонним фундаментом згідно плану, від стіни з приміщенням 1-1 до середньої осі 3,65 м проектованими перегородки; в зовнішню стіну приміщення 2-4, з обох боків пробити штраби, в них ввести металеві швелера, стягнути їх між собою металевими болтами, під ними пробити металевий дверний проріз завширшки 0,9 м, по нижньому поясу металевої перемички приварити металеві смуги, металеву перемичку оштукатурити цементним розчином по сітці “рабиця” і встановити дверний блок з двома дверми; у строк до 01 липня 2009 року зобов’язано  ОСОБА_4 демонтувати існуючий дверний блок між приміщеннями 2-2 та  проектованими  2-3-1, дверний проріз закласти цеглою; в перегородку між приміщеннями 2-2 та проектованими  2-3-2 з обох боків пробити штраби, ввести в них швелера, стягнути їх болтами, до низу металевої перемички приварити металеві смуги, оштукатурити металеву перемичку цементним розчином по сітці “рабиця” і встановити дверний блок.

  Ухвалою колегії  суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області  від 27 квітня 2009 року  Рішення Індустріального районного суду від 29 січня 2009 року  скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

При новому розгляді позовні вимоги  позивачем були уточнені, просив  визнати 74/100  частин  домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а саме: в житловому будинку А-1 кухню 2-1 площею 7,4 кв.м., житлову кімнату 2-2 площею 14,9 кв.м., коридор 2-3 площею 16,9 кв.м., житлову кімнату 2-4 площею 7,2 кв.м., житлову кімнату 2-5 площею 12,0 кв.м., веранду І  площею 18,0 кв.м., сіни П площею 14,3 кв.м., сарай З, літню кухню А-3-1, яка  використовується як житло, ганок а-3, навіс Л, сараї Е,Ж, душ И, вбиральня К, огорожа №2,3,6,7,8,9, хвіртка № П, водоколонка №5, мощення П – сумісним майном ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в рівних частках;  встановити  факт прийняття ним  спадщини після  смерті матері ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року;  визнати за ним право  власності в порядку  спадкування за законом на 37/300 частин домоволодіння за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Араратська, б.19; визнати  договір  дарування  від 01.11.2001 року, згідного якого ОСОБА_6 подарував ОСОБА_5 74/100  частин домоволодіння по вул. Араратській,19 в м. Дніпропетровськ частково недійсним, а саме в частині відчуження 37/300 частин вказаного домоволодіння;  розділити домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та виділити  йому в натурі 37/300 його частин згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №186-08 від 26.03.2008 року, а саме: виділити   йому в натурі в житловому будинку А-1 житлову кімнату  2-4 площею 7,1 кв.м., 1/3 частини коридору 2-3 площею 16,9 кв.м. та кухні 2-1 площею 7,4 кв.м., тобто 8,1 кв.м., що відповідає частині приміщення 2-3 середньою довжиною 3,65 м. до осі нової стіни.  Залишок приміщення коридору 2-3 площею 8,8  кв.м. ( 16,9 кв.м. -8,1 кв.м.) та кухню 2-1 площею 7,4 кв.м., житлову кімнату 2-2 площею 14,9 кв.м. та житлову  кімнату  2-5 площею 12,0 кв.м. виділити в користування ОСОБА_4 разом з неповнолітнім  ОСОБА_5. Зобов’язати його залучити відповідний проект та зобов’язати  його та ОСОБА_4 виконати певні роботи по переплануванню,  переобладнанню  та прибудови згідно дослідницької частини висновку судової будівельно-технічної експертизи №186-08 від 26.03.2008 року, а саме: у певний строк зобов’язати його демонтувати дверний блок між приміщеннями 2-3 та 2-4,  в капітальній стіні між приміщеннями 2-4 та 2-3 з обох боків пробити штраби, ввести в них металеві швелери, стягнути їх болтами; під металевою перемичкою пробити арочний проріз, приварити до нижнього поясу металевої перемички металеві смуги, металеву перемичку оштукатурити  по сітці “рабиця”; між проектованими приміщеннями  3-3-1 та 2-3-2 укласти цегляну перегородку завтовшки 120 мм з бетонним фундаментом згідно плану, від стіни з приміщенням 1-1 до середньої осі 3,65 м проектованими перегородки; в зовнішню стіну приміщення 2-4, з обох боків пробити штроби, в них ввести металеві швелера, стягнути їх між собою металевими болтами, під ними пробити металевий дверний проріз завширшки 0,9 м, по нижньому поясу металевої перемички приварити металеві смуги, металеву перемичку оштукатурити цементним розчином по сітці “рабиця” і встановити дверний блок з двома дверима; у певний  строк зобов’язати  ОСОБА_4 демонтувати існуючий дверний блок між приміщеннями 2-2 та  проектованими  2-3-1, дверний проріз закласти цеглою; в перегородку між приміщеннями 2-2 та проектованими  2-3-2 з обох боків пробити штроби, ввести в них швелера, стягнути їх болтами, до низу металевої перемички приварити металеві смуги, оштукатурити металеву перемичку цементним розчином по сітці “рабиця” і встановити дверний блок.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.  

Відповідачка, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього  позовні вимоги не визнала, та просила суд в задоволені позову відмовити.  

         Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, експерта  Матюшенко С.Л.,  свідка  ОСОБА_11,   дослідивши матеріали справи, вважає, що  позовні вимоги  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

        В судовому засіданні встановлено, що згідно до Договору забудови від 25.02.1938 року  домоволодіння АДРЕСА_1  належало  ОСОБА_12, який перебував в зареєстрованому  шлюбі з ОСОБА_13.  Сам житловий будинок складався  з кухні 1-1 площею 7,7 кв.м., житлової кімнати 1-2 площею 5,9 кв.м., житлової кімнати 1-3  площею 7,1 кв.м., житлової кімнати 1-4 площею 12,5 кв.м. ( т.1 а.с. 212).  У  сім’ї ОСОБА_13  було  четверо дітей:  ОСОБА_14, ОСОБА_11,  ОСОБА_6 та  ОСОБА_15.  

    10.01.1965 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб із  ОСОБА_9, яка  після одруження взяла прізвище чоловіка , та стала « ОСОБА_9» ( т.1 а.с.5 ). ІНФОРМАЦІЯ_2 року  народилися   ОСОБА_3 – позивач по справі та його брат  ОСОБА_7 (т.1 а.с.12, 240).  ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року ( т.1 а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про право  на спадщину  за законом  від 15.01.1985 року, посвідченого державним нотаріусом  Шостої дніпропетровської   державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-214, спадкоємцями після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року  в рівних частках по Ѕ частині  домоволодіння  АДРЕСА_1 є  ОСОБА_6  та ОСОБА_15. Спадкове майно  жилий будинок шлакоблочний, житловою площею 59,6 кв.м. , Б, Е,Ж- сараї глиняний, цегляний, В-вбиральня дошки, Г – цегляний погріб, Д -   цегляна літня кухня, З – дошки вбиральня, И- цегляний душ, №1-4 забори, №5 – водо колонка, І- мостіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1056 , який належав  померлому   на підставі договору забудови, посвідченого 25.02.1938 року в  нотаріальному відділі Дніпропетровського Облсуду по реєстру №829/2п, зареєстрованому в Дніпропетровському інвентарному бюро 13.12.1984 року по реєстру  №434-6 ( т.2 а.с.23).  

     Рішенням  Виконавчого комітету  Індустріальної районної ради народних депутатів від 19.04.1996 року за №168.1  змінено ідеальні долі між співвласниками у домоволодінні АДРЕСА_1, та узаконено  за гр. ОСОБА_6  сіней а5, веранди а4, зведених до прилеглої частини будинку, сараю З, затверджено акт долів ( т. а.с.34).

    Відповідно до  Свідоцтва про право  особистої приватної власності на житловий будинок  від 27 червня 1996 року, виданого взамін  свідоцтва про право на спадщину від 15.01.1985 року ОСОБА_6  на праві особистої власності належить 74/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1,  право особистої власності зареєстровано  в ДМБТІ та зареєстровано в реєстрову книгу №434 під реєстровим номером №6  ( т.1 а.с.4),  а  ОСОБА_15 належить 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ( т.2 а.с.32,33) .

    Після смерті ОСОБА_15, 28.04.1999 року  спадщину за заповітом  фактично прийняв   ОСОБА_7.  Після смерті   ОСОБА_7, померлого 28.02.2001 року ( т.1 а.с.50)  відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом  від 24.02.2004 року  спадщину,  яка складалася  із 26/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в рівних частках прийняли  його дружина  ОСОБА_4 та син ОСОБА_5,  право власності зареєстровано  В КП ДМБТІ, що підтверджується  витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно  ( т.1 а.с.241-242)

      Відповідно до Договору дарування від 01 листопада 2001 року, посвідченого  державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори В. Криворотько, зареєстрованого в реєстрі за №1-6348  ОСОБА_6  подарував 74/100 частин  житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель, що знаходяться  в АДРЕСА_1  ОСОБА_5 ( т.1 а.с.75).    

    ОСОБА_6 помер  ІНФОРМАЦІЯ_5 року ( т.1 а.с.124).

    Як вбачається із матеріалів справи  спірний будинок АДРЕСА_1  до 1984 року в цілому належав  ОСОБА_12 діду позивача, а з 1984 року перейшов у спадок  ОСОБА_6, батькові позивача та  ОСОБА_15, дядьку позивача та кожен з них розпорядився своє часткою. Мати позивача  ОСОБА_9, яка перебувала у шлюбі з  ОСОБА_6 з 1965 року,  не мала права  власності на спірний будинок або його частку,  оскільки  ОСОБА_6  було  видано свідоцтво про право на особисту власність   на 74/100 частин спірного домоволодіння  і вона за життя не  свідоцтво  не оспорювала, померла 29.07.1997 року.

    Відповідно до ст.24 КпШС  України,  майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного із них.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності  суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання 74/100 частин  домоволодіння  АДРЕСА_1 сумісним  майном ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в рівних частках та встановлення  факту прийняття спадщини  після її смерті ОСОБА_3 та визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на 37/300 частин домоволодіння, оскільки як такого спадкового майна після смерті  ОСОБА_9 не було.   Оскільки позивачу відмовлено  в задоволені  вищевказаних позовних вимог то суд не вбачає законних підстав для  визнання договору дарування частково недійсним, та розділу домоволодіння в натурі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача підлягають стягненню на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 120 грн.  

 Керуючись:  Постановою  Пленуму Верховного  Суду України « Про практику у справах про спадкування», від 30.05.2008 року №7, ст. ст. 22, 24,28 Кодексу про шлюб та сім’ю України, ст.ст.57, 60,63  СК України,   ст. ст.525, 529, 548,549,560,561,562 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року),   ст.ст.203,215,1220,1223,1226,1261,1267,1268 ЦК України в редакції 2003 року,  ст. 3,7,11,15,  60,88, 212 -215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

    В задоволені позовних вимог ОСОБА_3  відмовити в повному обсязі .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави  витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

  Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

           Суддя                                                                                                  Л.П.Слюсар