СПРАВА № 2 – 1719/ 10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2 червня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
судді Ходирєвої І.В.
при секретарі Томенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області « Про визнання
бездіяльності управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області (далі УПФУ) « Про визнання бездіяльності управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтуванні позовних вимог позивачкою зазначено, що вона має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана її пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет Украйни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" такими, що не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Просить зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну допомогу за період з січня 2008 року по грудень 2009 року в сумі 2383,8 грн., а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по сплаті державного мита 8 грн. 50 коп. та оплати за ІТЗ - 37 гри., усього 45,50 грн.,
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримує (а.с.15)
У судове засідання відповідач УПФУ також не з'явився, просив розглядати справу без участі його представника. Від відповідача надійшло заперечення проти позову в якому він посилається на те, що у статтях 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України. У абзаці першому частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно з частиною третьою цієї статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачений порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики і встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком. Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не передбачалась виплата грошових коштів такій категорії громадян, як "Діти війни". Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" виплачувалось особам, які є інвалідами. Ці норми рішенням Конституційного суду України 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано не конституційними, але будь-яких змін до бюджету на рішення Конституційного суду Верховною радою України не приймалось. Оскільки фінансування такого виду видатків проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а на законодавчому рівні це питання не вирішено, то підстав для виплати зазначених сум пенсіонерам, які не є інвалідами немає. Статтею 41 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме з 01.01.2008 року - 47,00 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., та з 01.10.2008 року - 49,80 грн. Ці норми рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 було визнано не конституційними. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 гривні, з 1 липня 2008 року -48,20 та з 1 жовтня 2008 року - 49,80 гривні. Згідно роз'яснень Конституційного Суду України Пенсійному фонду України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, отже для стягнення з коштів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави. Відповідно до ухвали Конституційного Суду України від 19.05.2009 № 27-у/2009, колегія суддів конституційного Суду України дійшла висновку непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, Конституційний Суд України дійшов висновку про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця прогалина полягає у відсутності механізму вираховування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися на законодавчому рівні. На підставі вищевикладеного, просить відмовити позивачу в задоволенні позову . (а.с.12).
У судове засідання третя особа, Головне управління Державного Казначейства України в Луганській області не з’явився, надавши заяву про слухання справи за його відсутністю. Також від нього надійшло пояснення на позов, в якому він послався на те, що Головне управління Державного казначейства України у Луганській області (далі-ГУ ДКУ), відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Позивач вірно зазначив відповідача по даній справі - УПФ України у Антрацитівському районі. Діяльність Пенсійного Фонду України (далі Фонд) спрямовує та координує Кабінет Міністрів України. Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» пільги, які передбачені цим законом, повинні бути запроваджені у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Бюджет Фонду щороку затверджує виключно Кабінет Міністрів України. Отже, виплата щомісячної соціальної допомоги згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинна здійснюватись органами Пенсійного фонду України та за їх рахунок. Звертає увагу суду, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи не знаходяться на казначейському обслуговуванні, тому залучення органів казначейства до цієї справи безпідставно. Просить справу розглянути без участі представника Головного управління Державного казначейства України у Луганській області( а.с.16).
Суд д ослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно і всебічно з’ясованих обставинах справи та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні , суд вважає позов таким , що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачка має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 119961 від 30.11.1993 року та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».(а.с. 7)
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом (а.с.6).
Відповідне до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла на момент звернення позивачки, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N10-рп/2008.
У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають, чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з рішення Конституційного суду N Ю-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд вважає, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком діяло з 22.05.2008 року, оскільки з 1.01.2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення пенсії передбачена не була.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання УПФУ здійснити перерахунок підвищення до пенсiї “дитини вiйни” у 2008 роцi підлягають задоволенню з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Що стосується вимоги позивачки щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року то вони є обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року № 835 - V1 було надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
У 2009 році змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось.
За приписами ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін де деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність, затверджений прожитковий мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 гр., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 гр., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 гр.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення на 2009 рік в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 1.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмiрi 10 % прожиткового мiнiмуму для осіб, які втратили працездатність, а повинні провадити виплати, починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року у розмiрi 30 % мiнiмальної пенсії за віком, а тому суд погоджується з посиланнями позивача на неправомірність дій відповідача щодо проведення перерахунку та виплати їй підвищення до пенсії за вказаний період.
Таким чином, суд вважає, що за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року відповідач мав нарахувати позивачу підвищення розміру пенсії, як дитині війни, відповідно до сталі 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то вважаю їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню
Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України «стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати», тобто і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, але за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,19,22,55,92,152 Конституції України, ст..62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст..54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. 1,3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, ст..2 Закону України « Про прожитковий мінімум», ст.. 17 Закону України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , ст.ст. 1,5, 28, розд. 15 « Про загальнодержавне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, на підставі ст. 3,8,15,82,88,118,119 ЦПК України ,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року з урахуванням фактично виплачених сум, в решті вимог - відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок держави понесені нею судові витрати по сплаті державного мита в сумі 37 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення в сумі 8 грн.50 коп.
Рішення може бути оскаржене в Луганському апеляційному суді шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Ходирєва І.В.