Справа № 22-Ц-1092 2006р. Головуючий у 1-й інстанції - Степаненко
Категорія - 33 Суддя-доповідач - Батюк А.В. О.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року серпня 2 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Батюка А.В.,
суддів - Лузан Л.В., Криворотенка В.І.,
з участю секретаря
судового засідання - Чуприни В.І.,
та осіб, які приймають
участь у справі - адвоката ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 травня 2006р.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод правам власника земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди за зустрічним позовом
ОСОБА_3 до Верхньо-сироватської сільської ради ОСОБА_2,
3-тя особа: Садівничий кооператив "ІНФОРМАЦІЯ_1" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і визнанні недійсним державного акту на право приватної власності на землю, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
5 червня 2002 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні частиной земельної ділянки розміром 0,013 га у садівничому кооперативі "ІНФОРМАЦІЯ_1", стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обгрунтування позову вказувалось, що ОСОБА_3 є суміжним землекористувачем і у 1997 році самовільно захопила частину земельної ділянки належної по праву власності позивачці. В зв"язку з чим була заподіяна їй матеріальна і моральна шкода, відповідно 2337 грн. 21 коп. та 5000 грн.
29 серпня 2002р. ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім"я ОСОБА_2, стягнути моральну шкоду в розмірі 1500 грн., зазначаючи, що державний акт був виданий з порушенням вимог чинного законодавства.
Даний спір був розглянутий місцевим судом 2.06.2003р. і рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1348 грн. 16 коп. матеріальної шкоди та 70 грн. за надання юридичної допомоги. Визнано частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю за НОМЕР_1, виданий Верхньосироватською сільською радою 26.04.2002р. на ім"я ОСОБА_2. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були залишені без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 24.09.2003р. рішення суду від 2.06.2003р. в частині стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 та витрат за надання юридичних послуг було скасовано і справу направлено в зазначеній частині на новий розгляд до місцевого суду. В іншій частині рішення суду залишено без зміни.
Сумський районний суд знову розглянувши повністю всі позовні вимоги сторін постановив 24.05.2006р. рішення, по якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в зв"язку з їх безпідставністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 8 грн. 50 коп. судового збору та по 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, з кожної.
В апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні на її користь матеріальної шкоди та ухвалити нове рішення в цій частині задовольнивши ці вимоги.
При цьому в скарзі вказувалось, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, т.я. в матеріалах справи є достатньо доказів з цього приводу.
Вислухавши ОСОБА_2, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_3, яка просила залишити рішення суду без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди необхідно залишити без зміни, а в іншій частині, крім судових витрат, рішення суду необхідно скасувати і провадження в справі закрити, з слідуючих підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є членами садівничого кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1", користуються земельними ділянками і є суміжними землекористувачами.
У сторін виник спір за земельну ділянку площею 0,013 га (а.с.5).
В травні 1997р. на спірній земельній ділянці ОСОБА_3 обладнала огорожу, поставила туалет, влаштувала компостну яму. Була знесена огорожа ОСОБА_2, пошкоджено інше майно.
Місцевий суд дійшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшуодування матеріальної шкоди.
Цей висновок суду не спростовується доводами апеляційної скарги.
Не можно погодитись з тим, що підставою для відшкодування матеріальної шкоди є висновок судово-товарознавчої експертизи.
З цього висновку (а.с.285-298) не вбачається, яка фактична матеріальна шкода була заподіяна ОСОБА_2.
З висновку вбачається, що пошкоджене майно безпосередньо не досліджувалось експертом (а.с.289).
Експертом була зазначена вартість майна як нової редакції на момент проведення експертизи без врахування його зносу. Вартість лісоматеріалу зазначалась за один м-3, а не від кількості фактично пошкодженого майна з врахуванням зносу.
Зазначений висновок не є безспірною підставою для відшкодування шкоди.
З показів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.154-162), зазначених в апеляційній скарзі, не вбачається, яке конкретно майно було пошкоджене у ОСОБА_2, його кількість, призначення, якісний склад, чиїми діями воно пошкоджувалось.
З цього слідує, що судом не був встановлений причинний зв"язок між діями ОСОБА_3 і наступившими наслідками - пошкодженням майна, не був встановлений фактичний розмір матеріальної шкоди.
При таких обставинах у суду були відсутні підстави згідно ст.440 ЦК України (1963р.) стягувати матеріальну шкоду з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.
Всупереч ст.60 ЦПК України ОСОБА_2 не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог.
В цій частині рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права узгоджується з доказами наявними в матеріалах справи, а тому підстав для його зміни або скасування в цій частині не вбачається.
Судом першої інстанції вирішене питання і про судові витрати у відповідності до ст.88 ЦПК України.
Також, місцевий суд вирішив спір в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, усунення перешкод правам власника земельної ділянки та в частині позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнанні недійсним державного акту на право приватної власності на землю, стягнення моральної шкоди.
В той же час, зазначений спір був вирішений рішенням суду від 2.06.2003р. (а.с.172-173), яке ухвалою апеляційного суду від 24.09.2003р. (а.с.228-232) в цій частині було залишене без зміни і не скасоване до цього часу.
З цього слідує, що рішення суду в частині вказаних вимог необхідно скасувати і закрити провадження у справі в цій частині згідно п.2 ч. 1 ст.205 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 205, 303, 304, 307, 308, 310, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Сумського районного суду від 24.05.2006р. в даній справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод правам власника земельної ділянки, стягнення моральної шкоди та позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю виданого на ім"я ОСОБА_2 та стягнення моральної шкоди - скасувати і провадження в справі в частині цих позовних вимог закрити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.
Головуючий - Батюк А.В.
Судді - Лузан Л.В., Криворотенко В.І.
Вірно: суддя апеляційного суду
сл