Справа № 2-А-1824/2010 рік.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 року смт Красногвардійське
Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Шевченко І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації (далі – УПСЗН) до відділу Державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції (далі – ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, третя особа – ОСОБА_1,
в с т а н о в и в :
У березні 2010 року УПСЗН звернулося до суду з позовом до ВДВС про визнання протиправною та скасування постанови ВДВС від 04.03.2010 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 850 грн.
Позивач зазначив, що 15.03.2010 року до УПСЗН надійшла вищезазначена постанова у зв’язку з невиконанням позивачем рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 16.01.2008 року у справі № 2-А-8/2008 щодо зобов’язання УПСЗН зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 09.07.2007 року до досягнення нею трирічного віку, у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, у добровільному порядку. З даною постановою УПСЗН не погоджується у зв’язку з тим, що виконавчій збір може бути стягнутий з УПСЗН тільки після повного виконання рішення суду, крім того, виконати рішення суду не можливо з поважних причин, якими є неприйняття до теперішнього часу Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та робота за тимчасовими кошторисами, за якими кошти для погашення виконавчого збору не передбачені. Крім того, УПСЗН є розпорядником бюджетних коштів 3-го рівня та фінансування витрат на виплату допомоги сім’ям з дітьми здійснюється у межах затверджених асигнувань у відповідності до бюджетного розпису Міністерства фінансів АР Крим, затвердженою на відповідний рік.
У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені, від представників сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності, третя особа про причини неявки суд не повідомила, своїх заперечень проти позову не надала.
Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у позові УПСЗН відмовити, про що також надав заперечення.
Відповідно до положень ч.3 ст.122 КАС України якщо особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Красногвардійського РУЮ від 23.02.2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-А-8, виданого 16.02.2010 року Красногвардійським районним судом АР Крим про зобов’язання боржника УПСЗН нараховувати та сплачувати ОСОБА_1 недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. з розрахунком встановленого прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, та боржникові запропоновано виконати рішення у добровільному порядку у строк до 03.03.2010 року. У встановлений строк виконавчій документ не виконаний, у зв’язку з чим постановою заступника начальника ВДВС від 04.03.2010 року з УПСН стягнуто виконавчій збір у розмірі 850 грн та вказану постанову було отримано УПСЗН 15.03.2010 року (а.с. 3).
Вказані обставини також підтверджені позивачем у пред’явленому до суду позові, а також відповідачем у заперечені на позов.
Згідно із ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може вийти за межі позовних вимог.
У відповідності до положень ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ та у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст.24 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження було відкрито постановою від 23.02.2010 року та направлено УПСЗН 24.02.2010 року, де було надано строк для добровільного виконання до 03.03.2010 року (а.с. 15). Дані обставини позивачем не спростовані.
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника – юридичної особи – постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС, в разі невиконання рішення немайнового характеру стягується виконавчій збір після повного виконання рішення в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН у встановлений для добровільного виконання строк рішення суду не виконало, та постановою заступника ВДВС від 04.03.2010 року, затвердженою начальником ВДВС, з УПСЗН стягнуто виконавчій збір у розмірі 850 грн, що відповідає розміру, встановленому ч.1 ст.46 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, державним виконавцем не прийнято до уваги положення вказаної норми Закону щодо стягнення виконавчого збору при виконанні рішень немайнового характеру, яким є виконавчій лист щодо зобов’язання УПСЗН вчинити певні дії.
Так, виконуючи рішення суду немайнового характеру, державний виконавець у відповідності до ч.1 ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, своєю постановою стягує з боржника виконавчій збір, але тільки після його повного виконання. У даному випадку повне виконання рішення не проведено, а тому стягнення виконавчого збору державним виконавцем є передчасним.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги УПСЗН щодо скасування постанови є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд вважає, що підстав для визнання постанови заступника ВДВС від 04.03.2010 року протиправною немає.
На підставі ст.ст.24, 30, 46 Закону України „Про виконавче провадження”, керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 14, 19 ч. 2, 89, 94, 104, 158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації задовольнити частково .
Постанову відділу Державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції від 04.03.2010 року про стягнення з УПСЗН виконавчого збору у сумі 850 грн скасувати .
В інший частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя