Справа № 2-А-1755/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого – судді Шевченко І.В.
при секретарі – Нудьга Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації (далі – УПСЗН) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості з виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 у лютому 2010 року звернулась до суду з позовом до УПСЗН про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання відповідача виплачувати їй щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, не менше ніж прожитковий мінімум, встановлений для дитини віком до шести років, стягнення заборгованості з виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною за період з 15.09.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 8670,14 грн.
Вимоги мотивовані тим, що відповідач, порушуючи вимоги діючого законодавства, виплачує щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому ніж прожитковий мінімум для дитини у віці до шести років, що гарантовано Законом України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначила, що має на своєму утриманні малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та звернулась до відповідача з заявою про отримання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Фактично їй виплачувалась допомога на дитину у розмірі 130 грн. на місяць, що є меншим за розмір передбачений Законом. При зверненні до УПСЗН з проханням виплачувати допомогу у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до шести років, їй було відмовлено. ОСОБА_1 просила позов задовольнити та стягнути з УПСЗН заборгованість з виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.09.2008 по 31.03.2010 років в сумі 10 578,80 грн, та зобов’язати відповідача у подальшому з 01.04.2010 року по 22.07.2011 року сплачувати їй допомогу у вказаному розмірі.
В судовому засіданні представник відповідача Моісеєнкова О.В. позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПСЗН як отримувач допомоги по догляду за дитиною, яка призначена їй з 15.09.2008 р. по 22.07.2011 р. у розмірі 130,00 грн, як особі, застрахованій в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. УПСЗН забезпечує виплату державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірах, затверджених Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік. У 2009 році позивачу була виплачена допомога по догляду за дитиною у розмірах, передбачених Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”. Заяв на призначення даного виду допомоги з урахуванням доходів сім’ї від ОСОБА_1 не надходило, тому гарантована державою допомога на дитину виплачується у мінімальному розмірі 130,00 грн. щомісяця. Просила в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, як необґрунтованому.
Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачка ОСОБА_1 (а.с. 7), має дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8), з 15 вересня 2008 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною (а.с. 12), 19 січня 2010 року зверталася до УПСЗН з заявою про перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною у встановленому законодавством розмірі (а.с. 9-10).
У відповідності до довідки та копії ощадної книжки ОСОБА_1 за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року отримувала допомогу у розмірі 130 грн (а.с. 11, 13-14).
Заперечення відповідача обґрунтовані статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», від 21.11.1992 № 2811-ХП з наступними змінами, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, не застрахована в системі загальнообов’язкового соціального страхування.
Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПСЗН по догляду за дитиною ОСОБА_4 згідно з наказом № 144-В від 15.09.2008 р. Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим «Про надання відпустки ОСОБА_1.», тобто позивачка знаходиться на обліку по догляду за дитиною, як застрахована особа в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст.43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. № 2240-III в редакції станом на 28.12.2007 р. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, суд вважає помилковим посилання відповідача стосовно здійснення виплат ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною на підставі закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», оскільки позивачка ОСОБА_1, як застрахована особа, має право на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Згідно зі ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання представника відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” як на підставу виплати позивачу допомоги у передбаченому ним розміру із застосуванням ч.2 ст.95 Конституції України про те, що виключно законом про Державний бюджет визначаються витрати держави на соціальні потреби, розмір і цільове призначення, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ще у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.07 по справі 1-29/2007 (п.3.2) було визначено, що держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
У п.п.4.5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України також було зроблено висновки про те, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, збережені пільги, компенсації і гарантії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень, і Верховна Рада не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Суд зазначає, що статтею 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” не визначений вид прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як підстави для проведення розрахунку допомоги.
УПСЗН протиправно відмовило у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 на дитину щомісячної допомоги з 15.09.2008 року по грудень 2009 року.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки суду доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачкою не надано, а представником відповідача заявлено про застосування строків давності звернення з позовом, суд знаходить вимоги позивачки щодо стягнення допомоги у підвищеному розмірі за період з 15.09.2008 року по 21.02.2009 року таким, що задоволенню не підлягають.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з положеннями статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дій, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.
Суд не є органом, який нараховує та виплачує спірну суму, а, виконуючи властиві йому повноваження, зобов’язує відповідача, в разі порушення законодавства, здійснити певні дії.
Судом встановлено, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому вважає за необхідне зобов’язати УПСЗН здійснити перерахунок і провести виплату належних позивачу сум згідно з законом.
Позовні вимоги у частині зобов'язання УПСЗН щомісячно виплачувати допомогу у майбутньому по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Таким чином, законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.
Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивача підлягають стягненню здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтею 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, статтями 11, 71, 86, 89, 94, 158, 160-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму працездатних осіб за період з 22 лютого 2009 р. по 23 червня 2010 р.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації здійснити перерахунок і провести виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 22 лютого 2009 р. по 23 червня 2010 р. у відповідності до положень ст.43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
В іншій частині позовних вимог відмовити .
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 3,40 грн (три гривні 40 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя
Справа № 2-А-1755/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
23 червня 2010 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого – судді Шевченко І.В.
при секретарі – Нудьга Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості з виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
в с т а н о в и в :
Зважаючи на складність у викладенні повної постанови суду, пов'язаною з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, суд вважає за необхідне оголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись статтею 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, статтями 11, 71, 86, 89, 94, 158, 160-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму працездатних осіб за період з 22 лютого 2009 р. по 23 червня 2010 р.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації здійснити перерахунок і провести виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 22 лютого 2009 р. по 23 червня 2010 р. у відповідності до положень ст.43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
В іншій частині позовних вимог відмовити .
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 3,40 грн (три гривні 40 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя