№6\2-39\0б

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

б червня 2007 р. Вишгородський районний суд Київської області в

складі:

головуючого - судді Войнаренко Л.Ф.

при секретарі - Терновій Г.В.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши  у  відкритому  судовому   засіданні  в м.Вишгороді

Київської області цивільну   справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про  усунення  перешкод  в  користуванні  проїздом  загального

користування,

ВСТАНОВИВ :

В травні 2001 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3. , 3-я особа Вишгородська міська рада та Вишгородський РККП про усунення перешкод у проведенні водопроводу.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона проживає в АДРЕСА_1. За погодженням з Вишгородською міською радою, Вишгородський комбінат комунальних підприємств розробив технічні умови про проведення до її будинку мережі водопостачання, ці роботи необхідно виконати по вул.Глібова в м.Вишгород. Відповідач, не дивлячись на те, що прокладка труб буде вестись по дорозі, яка знаходиться у спільному користуванні, чинить перешкоди у прокладанні труб. Просила зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в прокладці труб водопостачання по вул.Глібова в м.Вишгороді \т.1 а.с.3\.

В липні 2001 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якій ОСОБА_4 просила суд зобов»язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою, знести самовільні прибудови \т.1 а.с.16\

В липні 2001 року до суду звернувся з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,вказуючи на те, що в квітні 2001 року ОСОБА_2без узгодження з ним через його земельну ділянку розпочала проводити до свого будинку нову водопроводну лінію, були пошкоджені каналізація, водопровід, газ.

В серпні 2001 року до суду надійшла додаткова позовна заява ОСОБА_2 , в якій ОСОБА_2 просила визнати дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконними, зобов»язати відповідачів знести огорожу, яка ними встановлена по вул.Глібова в м.Вишгороді та

 

2

засипати каналізаційну яму,  яка ними викопана на зазначеній вулиці.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 1 квітня 2002 року в позові ОСОБА_2відмовлено, позов ОСОБА_3 задоволено частково, зобов»язано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відремонтувати пошкоджене подвір»я та каналізацію домоволодіння ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, в іншій частині позову відмовлено, в позові ОСОБА_4 в задоволенні відмовлено.

Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2002 року рішення суду скасовано і направлено на новий судовий розгляд.

15 січня 2003 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Вишгородського районного відділу земельних ресурсів, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні прав на землекористування і користування власністю \а.с.2-б т.2\

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 квітня 2003 року справи об»єднані в одне провадження \т.2 а.с.60\

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 травня 2003 року в задоволенні позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 відмовлено \а.с.70-71 т.2\.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2003 року рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд, в решті рішення залишено без змін.

Рішенням Вишгородського районного суду від 21 червня 2004 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано, що водпровід ОСОБА_2 проводить по землі загального користування, зобов»язано ОСОБА_3. та ОСОБА_4 не першкоджати користуванню ОСОБА_2 землею загального користування і знести двоє залізних дверей та засипати каналізаційну яму, визнано недійсним кадастровий план та акт встановлення межових знаків земельних ділянок ОСОБА_3. та ОСОБА_4 від 10 вересня 2001 року \а.с.183-184 т.2\

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2004 року рішення суду скасоване і направлено на новий судовий розгляд \а.с.248-249 т.2\

7     грудня 2006 року ОСОБА_2 уточнила свої позовні

вимоги, просила зобов»язати ОСОБА_3. та ОСОБА_4 не

перешкоджати їй у прокладанні водопроводу на землі загального

користування - проїзду від домоволодіння по АДРЕСА_1, та не перешкоджати їй у користуванні

землею загального користування -проїзду від домоволодіння по

АДРЕСА_1 і знести двоє

залізних воріт та усунути каналізаційну яму \т.3 а.с.80-84\.

8    судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала,

вказала, що проїзд по вул.Глібова - це єдиний проїзд до  будинку

ОСОБА_2, який розташований в АДРЕСА_1,

на утриманні ОСОБА_2  знаходиться дитина інвалід,  яка на

 

3

візку не може  виїхати на  вулицю через  загороджену дорогу, просить позовні вимоги задовільнити.

Відповідачі- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представник ОСОБА_6. позов не визнали, вказали, що дороги, на яку вказує позивачка, не було і не може бути, тому вони правомірно поставили ворота.

3-я особа - представник Вишгородської міської ради Льовін С.В. з позовом погодився, вказав, що спірна земельна ділянка це проїзд до будинку по АДРЕСА_1, ця земля відноситься до земель комунальної власності Вишгородської міської ради, дії відповідачів є неправомірними.

Заслухавши пояснення позивачки, відповідачів, 3-ї особи, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.

Відповідно до технічних умов №22-00 від 1 вересня 2000 року на підключення до міського водопроводу приватного будинку ОСОБА_2 АДРЕСА_1, затвержених начальником Вишгородського РККП і погоджених головою Вишгородського міськвиконкому, підключення необхідно виконати в існуючу мережу по вул.Глібова \а.с.4 т.1\

Згідно акту від 29 вересня 1967 року цього числа була вирізана під»їздна дорога по земельним ділянкам ОСОБА_7. 17мх1,5 з її згоди та ОСОБА_8. 1,5x17 м без її присутності\т.1 а.с.27\

Рішенням Вишгородської селищної ради народних депататів №19 від 4 вересня 1967 року задоволено прохання ОСОБА_9 оформлено дорогу як проїзжа частина \т.1 ст.6\. Рішення не скасовано.

ОСОБА_10 мав в своєму користуванні 0,15 га земельної ділянки. Рішенням виконкому Вишгородської міської ради від 22 жовтня 1973 року дозволено ОСОБА_10 виділити земельну ділянку по АДРЕСА_3в користування дітям - ОСОБА_3 0,75 га та ОСОБА_11 0,75 га.

Рішенням №147 від 31 серпня 1989 року за ОСОБА_3 закріплено земельна ділянка 0,02 га в тимчасове користування по АДРЕСА_2 вилучив цю площу з користування ОСОБА_12.\ т.1 а.с.39\

Про існування дороги загального користування свідчить Державний акт на право приватної власності ОСОБА_5\.1 а.с.40\ №305 від 25 листопада 1997 року, в якому межа А-Г є межею із землею загального користування Вишгородської міської ради, тобто проїздом до будинку по АДРЕСА_1

ОСОБА_9 подарував 31 травня 1988 року 1\2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою АДРЕСА_1, ,а 3 червня 1991 року іншу 1\2 частину жилого будинку ОСОБА_2

 

4

Згідно кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2 \т.1 а.с.67\ її земельна ділянка в точках Д і Г межує з землями загального користування Вишгородської міської ради, розмір земельної ділянки становить 0,1346 га.

Згідно листа начальника відділу земельних ресурсів №233 від 31 серпня 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зайняли землі загального користування Вишгородської міської ради, які використовувались для під»їзду до будинків по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 \а.с.72 т.1\.

Листом начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства вказано, що проїзд будинку по вул.АДРЕСА_1 перекритий ОСОБА_3 та ОСОБА_4 безпідставно \т.1 а.с.85\

Судом встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_2 знаходиться гараж, який узаконений, побудований гараж має вихід на спірну земельну ділянку.

Про наявність дороги - під»їзду до будинку, що належить ОСОБА_2 свідчить топозйомка \а.с.19-20 т.2\, викопіровка з топоплану \а.с.26 т.2\

Аналізуючи надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що до домоволодіння ОСОБА_2 з 1967 року існувала під»їздна дорога, яка йшла з вулиці Глібова, ця під»їздна дорога межує з земельними ділянками відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Свідки, допитані в судовому засіданні, ОСОБА_13, ОСОБА_14.,ОСОБА_5 підтвердили, до часу виникнення спору існувала дорога до будинку АДРЕСА_1.

Так, працівник соціальної служби ОСОБА_13 вказала, що служба супроводжує сім»ю ОСОБА_2, оскільки в цій сім»ї виховується дитина-інвалід, прохід до будинку був зі сторони лісу, яким вони користувались. Одного разу вони прийшли по вул.Глібова, прохід було загорожено.

Свідок ОСОБА_14. вказала, що вона є директором школи «Надія» , де навчалася дитина-інвалід ОСОБА_2, знає сім»ю з 1990 року, бувала в них дома, весь час вона проходила до будинку по вул.Глібова, а з 2001 року вона та її колеги стали проходити через чужі городи з вул.Піщаної, оскільки прохід з вулиці Глібова було загорожено.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила,що її земельна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_2, ОСОБА_15,ОСОБА_16 та з землею загального користування. З земельною ділянкою ОСОБА_4 вона не межує. На землі загального користування відповідачі поставили каналізаційний колодязь, проїзд загородили двома воротами.

В відповідності до ст.125-126 Земельного Кодексу України право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що засвідчує це право, та його реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування посвідчується державним актом.

Відповідачі не надали суду доказів про розміри та межі земельних ділянок, якими вони користуються, не надали державних актів на право користування або право власності на земельні ділянки.

 

5

Пояснення відповідача ОСОБА_3 про відсутність дороги загального користування спростовуюються вищенаведеними доказами і поясненнями свідків.

Суд прийшов до висновку, що водопровід до будинку ОСОБА_2 прокладувався по землях загального користування, встановлені відповідачами залізні ворота на цій землі перешкоджають користуванню землею загального користування ОСОБА_2, суду не надано доказів щодо правомірності розташування каналізаційної ями на спірній земельній ділянці, тому суд розцінює цю споруду як самовільну.

Суд враховує, що рішення виконкому Вишгородської селищної ради від 4 вересня 1967 року про виділення дороги не скасоване.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

На підставі ст.20, 95,125,126 Земельного Кодексу України , керуючись ст.208,214,215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 Яківни задовільнити.

Зобов»язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджати користуванню ОСОБА_2землею загального користування і знести двоє залізних воріт та засипати каналізаційну яму, які розташовані на землі загального користування Вишгородської міської ради, а саме на дорозі, що є під»їздом до будинку АДРЕСА_1

На рішення суду може бути подана протягом десяти днів до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області заява про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.