Справа № 2 - 2476/07 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

30 травня 2007 года Слов»янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого                                                  судді                МірошніченкоЛ.Є.

при секретарі                                                                         Дудкевич С.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Слов'янськ Донецької області цивільну справі за позовом ОСОБА_1 ДО ОСОБА_2 про припинення права власності на долю в загальному майні та визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначену 1\3 частину квартири, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про припинення права власності на долю в загальному майні та визнання права власності на 1\3 частину квартири,  обґрунтував свої вимоги тим, що згідно їй та відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2005 року, затвердженого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та на підставі Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 07.02.2007 року на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, вартість якої складає 15053 грн. її доля - 2\3 частини, а доля відповідача - 1\3 частину. З періоду придбання квартири вона оплачує комунальні послуги, проводить ремонтні роботи, відповідач участі у цьому не приймає. З цього питання виникли суперечки і відповідач зазначив, що нести витрати по утриманню квартири не бажає. Вважає, що доля відповідача є незначною, квартира є такою, яку не можливо виділити у натурі, та спільне користування та володіння нею - неможливо, тому вважає, що необхідно припинити право власності відповідача на 1\3 спірної квартири, оскільки спільне користування квартирою не можливо.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, навела доводи, аналогічні доводам позовної заяви, просить їх задовольнити. Додала, що ту обставину, що квартиру неможливо поділити вона вважає доведеною, оскільки квартира на шостому поверху багатоквартирного будинку і її поділ неможливий; доля відповідача 1\3, яка є значно меншою її долі, тому вважає її такою, що є незначною; спільне користування неможливе, оскільки відповідач не несе на утримання квартири витрат, разом з тим показала, що стосунки між ними нормальні. Зазначила, що вона не внесла суму грошей вартості долі квартири відповідача на депозитний рахунок суду, * оскільки вважає, що відповідач знає, що квартиру придбала вона за свої кошти, тому не претендує на неї.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав в повному обсязі, підтримав доводи позивачки.

Ухвалою суду від 30.05.2007 року суд відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжив розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали даної справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачці, ОСОБА_4 та відповідачу, на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2005 року, затвердженого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 в рівних долях (а.с.10).

Згідно Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 07.02.2007 року припинено право власності ОСОБА_4 на 1\3 частину спірної квартири та визнано право власності на зазначену ' 1\3 частину за ОСОБА_1, в результаті чого вона стала власницею 2\3 часток квартири (а.с. 8).

Згідно з ст. 55 Законом України „Про власність" Власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

2

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так позивачка зазначила, що просить припинити право власності відповідача на 1\3 частину квартири, оскільки квартира є такою, яку не можливо виділити у натурі; доля відповідача є незначною; спільне користування та володіння квартирою є неможливим.

Як вбачається зі ст. 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Позивачка в судовому засіданні відмовилася призначати експертизу на предмет можливості поділу даної квартири, тому вирішити дане питання без участі фахівця, що має спеціальні пізнання, суд не має можливості. Суд самостійно не має можливості призначити зазначену експертизу, оскільки це порушить принцип диспозитивності цивільного процесу.

Згідно з технічною характеристикою на квартиру, її загальна площа складає 50, 6 кв.м., власника на квартиру два - позивачка та відповідач, тому останньому належить 16, 7 кв.м, загальної площа квартири (50,6 в.м. : 3 = 16,7 кв.м). У зв'язку з зазначеним, суд вважає, що зазначена доля відповідача у власності квартири не може бути визнана незначною.

Також в судовому засіданні сторони зазначили, що між ними нормальні стосунки, перешкоди у ₍ користуванні квартирою сторони друг другу на здійснюють. З таких підстав, суд вважає, що позивачка не навела суду доказів того, що спільне володіння та користування квартирою є неможливе.

На підставі зазначеного, суд вважає, що позивачка не навела в судовому засіданні доказів для задоволення позову.

Крім того, на підстав ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Як зазначила в судовому засіданні позивачка, вона не внесла суму грошей, оскільки вважає, що квартира повністю належить їй, тому що на її придбання вона використовувала свої кошти.

З наведених доказів та пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що підстави для припинення права власності на долю ОСОБА_2 в загальному майні та визнання права власності на 1\3 частину квартири - відсутні, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 183, 365 ЦК України, ст. 55 Закону України „Про власність", ст.ст. 10, 11, 210, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на долю в загальному майні та визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначену 1\3 частину квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення постановлене та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.