РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Панкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі   Сафіній Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, Сакської міської Раді про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відміні рішення міської Ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сакського міськрайонного суду від 25 жовтня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки АДРЕСА_1. Власник сусідньої ділянки № 3 ОСОБА_2 самовільно зайняла частину її земельної ділянки, почала будувати на ньому огорожу і проводить будівництво житлового будинку, чим чинить їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить їй. Позивачка просить усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою, шляхом зносу огорожі і незавершеного будівництвом житлового будинку.

В ході судового розгляду справи, позивачка доповнила свої вимоги позовом до Сакської міської Ради про відміну рішення № 44 від 17.02.2005 року «Про дозвіл ОСОБА_2 на коректування проекту відводу земельних ділянок в СГТ «Садовод-1». Позивачка вважає, що дане рішення є незаконним, оскільки Сакська міська Рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 25 жовтня 2006 року позов задоволений. Суд усунув перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельноюАДРЕСА_1, 43 км., СГТ «Садовод-1» шляхом зносу зведених на земельній ділянці ОСОБА_1 огорожі і незавершеного будівництвом жилого будинку.

Суд визнав незаконним та відмінив рішення Сакського міської Ради № 44 від 17.02.2005 року «Про дозвіл ОСОБА_2 на коректування проекту відводу земельних ділянок в СГТ „Садовод"-1».

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд, посилаючись на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а рішення в частині відміни рішення Сакського міської Ради скасувати і справу провадженням закрити на підставах ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши ОСОБА_2 і її представника, представника Сакського міської Ради, ОСОБА_1 та її представника, перевіривши матеріали

справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводитися за правилами іншого судочинства.

Відповідно до вимог ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на справи фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дії чи бездіяльності.

ОСОБА_1 оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень - органа місцевого самоврядування, і розгляд даних спорів віднесено до компетенції адміністративного суду, відповідно дана справа не може бути розглянута у порядку цивільного судочинства.

При таких обставинах рішення суду в частині відміни рішення Сакської міської Ради підлягає скасуванню із закриттям провадженням у справі з підстав ч. 1 ст. 310 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка належить їй, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, почала будівництво огорожі і житлового будинку. До такого висновку суд прийшов на підставі висновків технічного звіту приватного підприємства «Фельд-Крим», який проводив топографо-геодезичні роботи на земельній ділянці Кас'яненко, і висновків судової будівельно-технічної експертизи, згідно висновків якої на земельній ділянці позивачки знаходиться огорожа і частина житлового будинку.

На думку суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки ОСОБА_1, то відповідачка зобов'язана усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зносу огорожі і недобудованого житлового будинку.

Такі висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані правильними.

Відповідно до вимог ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після отримання його власником державного акту на право власності або права користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 3 в СГТ «Садовод-1» площею 0,06 га. (а.с. 18) і проводить будівництво житлового будинку і огорожі по периметру земельної ділянки не виходячи за його межі.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку ні ким не оспорюється.

Відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи фактичні розміри земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, складає 600 кв.м., тобто не перевищують межі земельної ділянки, встановлені державним актом. (а.с. 109-113)

З урахуванням того, що право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, що належить їй, ні ким не оспорюється, а займана відповідачкою земельна ділянка відповідає розмірам, вказаним в державному акті, то вимоги ОСОБА_1 про знос огорожі і житлового будинку не обгрунтовані.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 310 ч. 1,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 25 жовтня 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сакської міської Ради про відміну рішення № 44 від 17.02.2005 року «Про дозвіл ОСОБА_2 на коректування проекту відведення земельних ділянок в СГТ «Садовод-1» закрити.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.