Справа № 11-420/2006 Головуючий І інстанції: Трофименко М.В.
категорія - ч.1 ст. 296 КК України Доповідач: Баглай І.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня 22 дня Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого судді Гром Л.М.,
суддів Баглая І.П., Широян Т.А.,
з участю прокурора Павленко О.В.,
адвоката ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст. 296 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_1 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Міра запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 обрана у вигляді підписки
про невиїзд.
Судом ОСОБА_1 було засуджено за скоєння 01 квітня 2006 року, близько 24 години ночі, по вул. Гагаріна, в с. Авдіївка, Сосницького району, хуліганських дій щодо ОСОБА_2 Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок щодо нього скасувати, а кримінальну справу закрити. Вважає, що судове слідство було проведено однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що органи, які проводили досудову підготовку матеріалів та суд не прийняли до уваги його покази та ОСОБА_4 про те, що потерпілий сам спровокував бійку. Не заперечує, що вдарив один раз потерпілого в обличчя, проте заперечує хуліганський мотив своїх дій. Вказує, що наміру вступати в бійку з потерпілим у нього не було, конфлікт з потерпілим виник по причині неправомірної поведінки самого потерпілого.
Заслухавши доповідача, прохання засудженого та його адвоката задовольнити апеляцію, думку прокурора і потерпілого про необґрунтованість апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Вина засудженого у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів. Сам засуджений не заперечує факт нанесення удару потерпілому і не навів доказів які вказували б, що змусив його до цього потерпілий. Як пояснив засуджений в апеляційному суді, дорога Чернігів -Новгород-Сіверський, по якій він рухався на мотоциклі, була достатньо широка. Таким чином колегія суддів критично ставиться до заяви засудженого про створення перешкоди для його руху потерпілим.
Отже вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах, які узгоджуються між собою.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд, у відповідності з вимогами ст. 65 Кримінального кодексу України, призначив його враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, дані про особу засудженого.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія
ухвалила:
Залишити без задоволення апеляцію засудженого ОСОБА_1, а вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2006 року щодо нього - без змін.