Справа № 11-473/2006 Головуючий І інстанції: Пошкурлат О.М.
категорія - ч.2 ст. 125 КК України Доповідач: Баглай І. П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого Баглая І.П.,
суддів Акуленко С.О., Салая Г.А.,
при секретарі Власенко І.С.,
з участю потерпілої ОСОБА_2,
виправданого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, вдівець, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий, виправданий за ч. 2 ст. 125 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
11.01.2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою в порядку ст. 27 КПК України, в якій звинувачувала ОСОБА_1 в заподіянні їй легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я ЗО липня 2005 року, близько 11 години, на цвинтарі с. Г. Білещина, Прилуцького району, під час сварки, що виникла між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків. Просила засудити ОСОБА_1 та стягнути з нього заподіяну матеріальну і моральну шкоду.
Не погоджуючись з виправдувальним вироком суду, потерпіла ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій ставить питання про скасування цього вироку та постановлення обвинувального вироку. Мотивує тим, що суд необгрунтовано визнав тривалі неприязні стосунки між нею та ОСОБА_1 на користь останнього. Вважає, що саме ці неприязні стосунки спонукали ОСОБА_1 застосувати щодо неї силу. Також вважає, що висновки суду про суперечливість її показів показам свідка по справі ОСОБА_3 не відповідають матеріалам справи і критичне ставлення судом до показів цього свідка суперечить ст. 67 КПК України. Вказує, що судом не було прийнято до уваги те, що висновок експерта не відображає всіх тілесних ушкоджень отриманих нею під час інциденту.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала подану апеляцію, пояснення ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції ОСОБА_2, провівши по справі судове слідство, колегія суддів підстав для задоволення апеляції не знаходить. Допитаний по справі ОСОБА_1 в пред'явленому ОСОБА_2 обвинуваченні винуватим себе не визнав, пояснивши, що він дійсно 30.07.2005 року перебував на цвинтарі, проте ніяких неправомірних дій щодо ОСОБА_2 не застосовував. Вважає, що причиною звинувачення його ОСОБА_2 є тривалі неприязні стосунки між ними.
Незважаючи на обвинувачення ОСОБА_2 ОСОБА_1 в нанесенні їй тілесних ушкоджень, його вина у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Із оголошених показів свідка ОСОБА_3 вбачається, що 30 липня 2005 року вона перебувала на цвинтарі с. Г. Білещина, Прилуцького району і близько 10-30 год. почула, як хтось кричить „убивають", у зв'язку з чим підійшла до могили своєї племінниці Пшеничної, де знаходилися ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Вона особисто бачила, як ОСОБА_1 вдарив потерпілу рукою по голові, від чого та впала. ОСОБА_3 не заявляла про те, що бачила як ОСОБА_1 кинув у ОСОБА_2 сокиру та травмував її.
Проте, колегія суддів критично ставиться до цих показів, оскільки ОСОБА_3 є сестрою потерпілої. Інших свідків інциденту між потерпілою та ОСОБА_1 немає.
Згідно висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1 , у ОСОБА_2 мало місце тілесне ушкодження у вигляді рваної рани лівої п'ятки, інших тілесних ушкоджень на тілі потерпілої не виявлено. Із оголошених показань експерта ОСОБА_4, даних ним в суді першої інстанції, вбачається, що дане тілесне ушкодження малоймовірно могло утворитися від удару сокирою, як це стверджує потерпіла.
Приймаючи до уваги, що пояснення ОСОБА_2 суперечать матеріалам справи, а інших доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілій, немає, судова колегія вважає, що факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1, при обставинах викладених у скарзі, свого підтвердження не знайшов.
Відповідно до ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду вина підсудного у вчинені злочину доведена. В іншому випадку постановляється виправдувальний вирок.
Таким чином підстав для скасування вироку судова колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366. 379 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без змін.