УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

20   лютого   2007   року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Сімферопольського МБРТІ, третя особа ОСОБА_2про визнання наказів про накладення дисциплінарного стягнення, позбавлення премії та скорочення посади незаконними, рішення профспілкового комітету незаконним, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та начальника Сімферопольського МБРТІ Пирогова В.Д. на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 18.12.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

17.10.2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вище зазначеним позовом, мотивувала вимоги тим, що на неї, як заступника начальника Сімферопольського МБРТІ, начальник Сімферопольського МБРТІ Пирогов В.Д. наказом № 97-Л\С від 06.10.2006 року наклав дисциплінарне стягнення - догану та наказом № 159-О\Д від 06.10.2006 року позбавив її премії у розмірі 100 % (785,41 грн.) за вересень 2006 року. Вважає дані накази незаконними, її провини в несвоєчасному виконанні Бахчисарайським відділенням Сімферопольського МБРТІ зобов"язань відповідно замовлення № 05/1960 від 10.08.2005 року немає, оскільки дане замовлення безпосередньо укладав сам начальник Сімферопольського МБРТІ, вона не являлась його виконавцем і її не було вмінено контролювати хід його виконання, в період виявлення порушення знаходилася в трудовій відпустці, що виключає її відповідальність. Щодо позбавлення премії, то вважає наказ таким, який суперечить п.п. 2, 18 розділу 5 колективного договору. Просить визнати зазначені накази незаконними, стягнути з відповідача 785, 41 грн. премії і 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КзпП України. 04.12.2006 року позивачка доповнила вимоги позову, вказавши що 24 жовтня 2006 року профспілковий комітет дав згоду на скорочення її посади і відповідно до цього рішення начальник Сімферопольського МБРТІ Пирогов В.Д. наказом № 121-Л\С від 23.11.2006 року скоротив її посаду. Вважає рішення профспілкового комітету від 24 жовтня 2006 року і наказ № 121-Л\С від 23.11.2006 року незаконними і просить їх визнати такими за наступними підставами. На засідання профспілкового комітету від 24.10.2006 року вона викликана не була, знаходилась на лікарняному, на засіданні по суті не обговорювались підстави скорочення її посади, спірний наказ було видано без попереднього узгодження і надання яких-небудь пояснень.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 18.12.2006 року позов задоволено частково. Визнані накази № 97-Л\С від 06.10.2006 року та №159 - О\Д від 06.10.2006 року незаконними. Суд зобов'язав начальника Сімферопольського МБРТІ їх скасувати. Стягнуто із Сімферопольського МБРТІ на користь ОСОБА_1 несплачену

премію за вересень 2006 року у розмірі 785 грн.41 коп.  та моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В решті вимог позову відмовлено за необґрунтованістю, розподілені судові витрати.

Сторони не погодились з рішенням суду першої інстанції і принесли апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні позовних вимог просить його скасувати і ухвалити нове рішення, вказуючи, що судом першої інстанції були порушені вимоги норм матеріального права, не дана належна оцінка правовідносинам, які склалися між сторонами, а саме правовому стану начальника і органу управління Сімферопольського МБРТІ з огляду на можливість видання наказів про скорочення штату працівників підприємства.

В апеляційній скарзі начальник Сімферопольського МБРТІ просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати як незаконне і необгрунтоване, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі, а заподіяна позивачці моральна шкода не знаходиться у причинному зв'язку з діями відповідача по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які підтримали доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляція начальника Сімферопольського МБРТІ Пирогова В.Д. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційній суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З висновками суду в частині задоволення вимог позову колегія погоджується за наступними підставами. Розглядаючи спір в цій частині суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив всі обставини по справі, надані сторонами докази кожен окремо і в їх сукупності, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Приймаючи рішення про незаконність наказів начальника Сімферопольського МБРТІ Пирогова В.Д. суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до посадових обов'язків позивачки, затверджених начальником Сімферопольського МБРТІ 01.10.2004 року, здійснювати безпосередній контроль за строками виконання договорів-замовлень не входило до її компетенції, тим більш за тими договорам, які вона не укладала. Крім того, за несвоєчасне виконання замовлення № 05/1960 від 10.08.2005 року працівникам Бахчисарайського відділення Сімферопольського МБРТІ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були оголошені догани і за вказані порушення вони були позбавлені премії за вересень 2006 року. При цьому суд дійшов правильного висновку про наявність порушень з боку начальника Сімферопольського МБРТІ щодо порядку оголошення і ознайомлення ОСОБА_1 з наказами № 97-Л\С від 06.10.2006 року та №159 - О\Д від 06.10.2006 року. Крім того, судом встановлено і сторони з цим погодились, що під час розгляду справи начальником Сімферопольського МБРТІ Пироговим В.Д. були внесені зміни до наказу №97-Л\С від 06.10.2006 року, який був предметом оскарження, з яким позивачка також не була ознайомлена, зважаючи на те, що внесені зміни мали суттєве значення стосовно накладеного на ОСОБА_1 стягнення.

Посилання апелянта на те, що дисциплінарні стягнення відносно ОСОБА_1 були прийняти у межах передбаченого строку не заслуговують уваги, оскільки сам по собі факт причетності до допущених порушень саме ОСОБА_1 відповідачем не

доведений і спростовується наданими   сторонами і дослідженими у судовому засіданні доказами.

Крім вказаного колегія вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 97 КзПП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням зазначених вимог.

Відповідно до п. 2 колективного договору на підприємстві встановлена погодинно -преміальна і відрядно - преміальна системи оплати праці (а.с.67), п. 18 - начальник Сімферопольського МБТІ не має права односторонньо приймати рішення про зміну встановлених колективним договором умов оплати праці. Відповідно до Положення про преміювання позбавлення премії повністю передбачене лише за прогул чи інші порушення трудової дисципліни і не вказано за які (а.с.83), відповідно до перечня № 1 і № 2 передбачено лише позбавлення преміїї частково від 5% до 20 % (а.с. 84, 85). В цьому сенсі спірні суми, яких наказом була позбавлена позивачка, є частиною її заробітної плати, а не мірою заохочення, як наполягає представник відповідача, тобто за вказане в наказі порушення трудової дисципліни - за самоусунення від контролю за виконанням замовлення юридичної особи по м. Бахчисарай, - не могла бути позбавлена премії ні в якому розмірі і у будь-якому випадку.

Колегія також погоджується і з висновком суду в частині відмови від визнання незаконним рішення, яке було прийняте на засіданні профспілкового комітету 24.10.2006 року. Обраний в цій частині позивачкою спосіб захисту свого права не відповідає ст. 16 ЦК України, колегія зазначає, що юридичне значення для вирішення спору мають саме дії відповідача по виданню наказу про скорочення штату, а рішення профспілкового комітету повинно оцінюватись судом в порядку ст. 212 ЦПК України.

В частині спору про визнання наказу начальника Сімферопольського МБРТІ № 120-Л\С від 23.11.2006 року про скорочення посади заступника начальника незаконним суд першої інстанції не врахував ряд фактичних обставин і вирішив спір в цій частині з порушенням норм процесуального права.

Так, відповідно до п. 1 розділу 1 „Загальні положення" Статуту Сімферопольське МБРТІ є самостійним підприємством, яке входить в склад майна АРК і знаходиться в сфері управління Республіканського комітету по житлово-комунальному господарству АРК (а.с.47).

Згідно п. 2 розділу 5 „Управління підприємством" Статуту підприємство очолює

керівник, який призначається на посаду і звільняється з неї Республіканським комітетом

по житлово-комунальному господарству АРК по узгодженню із Сімферопольським

міським головою, відповідно до укладеного з ним контракту. Керівник підприємства

самостійно вирішує питання діяльності підприємства в межах прав, наданих діючим

законодавством, статутом і контрактом (а.с.52, 53). Відповідно до наданого

представником відповідача контракту № 110-ЖКХ від 01 вересня 2005 року повноважень

щодо    вирішення    питань    про    скорочення    штату    працівників    начальник

Сімферопольського МБРТІ немає. Відповідно до п. 1 розділу 5 „Управління підприємством" Статуту підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Органом управління підприємства є Республіканський комітет по житлово-комунальному господарству АРК. Таким чином, наряду з начальником Сімферопольського МБРТІ, який очолюючи підприємство наділений повноваженнями відповідно до контракту, управління підприємством здійснює Республіканський комітет по  житлово-комунальному господарству АРК,  а на теперішній  час  - Міністерство

житлово-комунального господарства АРК . Проте суд цього не врахував і вирішив спірні питання без участі Міністерства житлово-комунального господарства АРК, тобто вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участь у справі, що відповідно до п. 4 ст. 311 ЦПК України являється підставою для скасування рішення суду і передачі справи в цій частині на новий розгляд. При новому розгляді справи суд за участю всіх зацікавлених сторін повинен вияснити до компетенції якого органу управління входить скорочення штату працівників, враховуючи відсутність припису щодо цього в контракті керівника підприємства.

Питання про відшкодування моральної шкоди, яку позивачка пов"язує з наказами відповідача, на думку колегії також повинно вирішуватись за участю вказаної юридичної особи, тому і в цій частині рішення колегія скасовує і направляє на новий розгляд.

На підставі вказаного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 311, 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Пирогова В.Д. відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 18 грудня 2006 року в частині відмови у визнанні наказу начальника Сімферопольського МБРТІ № 120 - Л\С про скорочення штатної одиниці - заступника начальника CM БРТІ у кількості однієї одиниці незаконним і стягнення моральної шкоди скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців у Верховний Суд України з дня набрання нею законної сили.