УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року лютого  місяця  27  дня  колегія  суддів  судової палати  у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права на житло за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

06 липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилався на те, що рішенням Сакської міської ради від 17січня 1992 року він був всиновлений відповідачкою і його прізвище було змінено на „ОСОБА_1". Рішенням виконкому Сакської міської ради від 10 вересня 1993 року сім'ї ОСОБА_2 у кількості п'яти осіб, в тому числі і на нього, як багатодітній сім'ї, було надано з маневреного фонду житло за адресою: АДРЕСА_1. У 1993 році його було направлено до Джанкойської школи-інтернату для дітей з психоневрологічними захворюваннями. У зв'язку з відмовою позивачки від його виховання і утримання рішенням Сакського міського суду АРК від 17 червня 1999 року ОСОБА_2 була позбавлена відносно нього батьківський прав. Після закінчення навчання в професійно-технічному училищі в 2002 році він повернувся до м. Саки, але відповідачка ОСОБА_2, як основний квартиронаймач, не дає згоди на його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1, чим порушуються його права, просить визнати за ним право на проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано право ОСОБА_1 на проживання у житловому приміщенні за адресою: АРК, АДРЕСА_1.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 принесла апеляційну скаргу, просить його скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушенні норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом не були притягнуті до участі у справі інші члени її сім'ї, ОСОБА_1 не являється членом її сім'ї відповідно до ст. 64 ЖК України, оскільки він з 1994 року не проживав однією сім'єю з відповідачкою, крім того ОСОБА_2 офіційно відносно позивача позбавлена батьківських прав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення    ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника

позивача ОСОБА_4, який просив апеляційну скаргу відхилити і рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити частково.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач спорить про його право на проживання у житловому приміщенні за адресою: АРК, АДРЕСА_1, суд розглянув спір за участю відповідачки ОСОБА_2 і третіх осіб по справі органу опіки та піклування відділу освіти Сакської міської ради і Сакської міської ради. Але суд не звернув увагу на ту обставину, що крім відповідачки в спірному житлі проживають ще троє осіб, які до участі по справі співвідповідачами судом притягнуті не були, тобто вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Крім того колегія зазначає, що вимоги позову фактично зводяться до вселення в житлове приміщення із посиланням на положення ст. ст. 64, 71 ЖК України. Суд, вирішуючи спір і аналізуючи правовідносини сторін із застосуванням ст. 71 ЖК України дійшов висновку, що позивач був тимчасово відсутній за спірним місцем проживання, тому житлове приміщення за ним збережене. Але суд не врахував того, що за даних обставин спосіб захисту прав позивача не відповідає правовідносинам, які склалися між сторонами, тобто позивач ставить питання про вселення на спірне житло, а висновок суду зовсім інший, тобто фактично суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що відповідно до ст. 311 ЦПК України являється підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.

Крім того колегія звертає увагу на іншу процесуальну помилку суду, яка полягає в наступному. Відповідно до даних протоколу судового засідання 11 вересня 2006 року до справи у якості третьої особи була залучена Сакська міська рада. За змістом вимог ч. 1 ст. 191 ЦПК України справу належало відкласти в порядку ч. З ст. 191 ЦПК України, а не оголошувати перерву. Наступне судове засідання необхідно було починати спочатку. Зі змісту протоколів судового засідання від 25 жовтня 2006 року, 09 листопада 2006 року, 22 листопада 2006 року виходить, що склад суду сторонам і представникам третіх осіб не оголошувався, не роз"яснювалось право відводу і обов'язки сторін, тобто справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду, що також являється підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду в порядку ст. 33 ЦПК України необхідно залучити до участі по справі співвідповідачами членів сім'ї відповідачки, встановити дійсні обставини по справі і відповідні правовідносини, уточнити у позивача в чому полягає, на його думку, порушене право і дійти висновку про задоволення чи відмову в позові.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням процесуального закону, відповідно до п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 311   ЦПК України

підлягає скасування з направленям справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2006 року скасувати і направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.