Справа №22ц-454/07                                                        Суддя першої інстанції Ямкова О.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 березня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                                   Козаченка В.І.,

суддів:                                                              Довжук Т.А., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В., за участю представника позивача Васильчикові І.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м.

Миколаєва (далі - Центральна ДПІ м. Миколаєва)

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2007 р. за позовом Центральної ДНІ м. Миколаєва до приватного підприємства „Ресурс 2004" (далі - ПП

„Ресурс") та ОСОБА_1про визнання недійсними установчих докумен­тів та свідоцтва платника податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

11 січня 2007 р. Центральна ДПІ м. Миколаєва звернулася до суду з позовом до ПП „Ресурс" і ОСОБА_1. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва плат­ника податку на додану вартість.

Ухвалою судді Центрального районного суду від 15 січня 2007 р. у відкритті прова­дження по вказаній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення суддею місце­вого суду норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, а матеріали позову направи­ти для розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріа­ли позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з позовної заяви, Центральна ДПІ м. Миколаєва вказує на те, що устано­вчі документи ПП „Ресурс" складені та зареєстровані на підставну особу, якою є ОСОБА_1. Тому, посилаючись на норми Господарського кодексу України, позивач просить визна­ти недійсними такі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Однак, згідно зі ст. 15 ЦПК України місцеві загальні суди розглядають в порядку циві­льного судочинства лише справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ прово­диться за правилами іншого судочинства.

В той же час, п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 р. "Про державну пода­ткову службу в Україні" (з наступними змінами та доповненнями) органам державної подат­кової служби надано право звертатися у передбачених законом випадках до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, вста­новлених законом.

2

За такого, суддя районного суду вірно встановив, що вимоги, пред'явлені Центральною ДПІ м. Миколаєва за вказаним позовом, стосуються безпосередньо прав та обов'язків суб'єк­та підприємницької діяльності - ПП „Ресурс", оскільки правовим наслідком задоволення таких вимог є втрата підприємством свого юридичного статусу.

В зв'язку з чим, суддя дійшов правильного висновку, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тому обгрунтовано відмовив у відкритті прова­дження по справі на підставі п. 1 ч. 2. ст. 122 ЦПК України.

Оскільки оскаржена ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, то підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центральної ДПІ м. Миколаєва відхилити, а ухвалу судді Центра­льного районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2007 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.