Справа №22ц-442/07                                                                    Суддя першої інстанції Ямкова О.О.

Категорія 34                                                    Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційно­го суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                                      Козаченка В. І.,

суддів:                                                               Довжук Т.С., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю: відповідачок ОСОБА_2., ОСОБА_3. та їх представника ОСОБА_8,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2006 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2та ОСОБА_3про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та визнання права власності на ¹А домоволодіння,

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та визнання права власності на 1/2 домоволодіння.

Позивач вказував, що з 1989 р. до осені 2005 р. він, не реєструючи шлюбу, проживав однією сім'єю з відповідачкою ОСОБА_2. в жилому будинку АДРЕСА_1в м. Миколаєві, де вели спільне господарство.

У вересні 2005 р. він дізнався, що 26 квітня 2004 р. відповідачка подарувала вказаний будинок, разом із земельною ділянкою на якій він розташований, своїй доньці - ОСОБА_3., посвідчивши такий договір у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотарі­ального округу, ОСОБА_4.

Посилаючись на те, що під час спільного проживання з ОСОБА_2. він приймав участь у придбанні спірного домоволодіння, як спільними коштами, так і власною пра­цею, позивач просив суд визнати зазначений правочин недійсним і визнати за ним право власності на 1/2 зазначеного будинку. При цьому свої вимоги позивач обґрунтовував поло­женнями ст. 74 СК України.

Рішенням Центрального районного суду від 04 грудня 2006 р. в задоволенні позов­них вимогОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачів та дослідивши надані сто­ронами докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з на­ступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку, що СК України вступив у законну силу лише з 01 січня 2004 р., а до того часу був чинний КпШС України 1969 р., який не передбачав автоматичного визнання права спільної суміс­ної власності на майно набуте жінкою і чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

2

З матеріалів справи вбачається, що 21/100 частина домоволодіння АДРЕСА_1­повій в м. Миколаєві належить ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право власності, виданого їй за рішенням Центрального райвиконкому м. Миколаєва від 21 березня 1986 р. (а.с. 12).

237/100 частини цього ж домоволодіння відповідачка купила у ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7., за договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2002 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, ОСОБА_4. (а.с. 11).

Хоча власницею всього спірного домоволодіння ОСОБА_2і стала в період спі­льного проживання з позивачем, однак доказів того, що між ними були домовленості про створення спільної сумісної власності чи придбання у спільну часткову власність нерухо­мого майна, позивач суду не надав.

До того ж зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 жовтня 2002 р. ОСОБА_1 не оспорював.

Виходячи з таких обставин, місцевий суд обґрунтовано відмовив позивачу в задово­ленні позову й роз'яснив у рішенні його право ставити питання про повернення йому ви­трат, понесених на ремонт (покращення, переобладнання) спірного домоволодіння.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2006 р. - зали­шити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.