Справа № 2-217/2007р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 березня 2007 року Первомайський міськрайонний суд Харківської області

в складі: судді - Зеленського В.В.

при секретарі - Лукіновій О.О.

за участю адвокатів - ОСОБА_11 та ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайський Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод користування подвір'ям і поновлення порушеного права користування подвір'ям та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою та просить її задовольнити, посилаючись на наступні докази.

Сім'я відповідача мешкає в двохквартирному будинку в с Михайлівка Первомайського району Харківської області за адресою: АДРЕСА_1Навесні 2004 року відповідач без відповідного дозволу та погодження з позивачем за господарськими будівлями зі сторони городу встановив паркан з шиферу, таким чином припинив позивачу доступ до технічного обслуговування господарських будівель, які йому належать. Добровільно відповідач перенести забір не бажає. Позивач просить зобов'язати ОСОБА_2перенести шиферний паркан за зовнішньою стороною господарських будівель двору, який належить сторонам, від межі ділянки сусідів зі сторони ОСОБА_1- Писарських на відстань 24 метри, а зі сторони ОСОБА_2 від сусідів ОСОБА_3- на 20 метрів. Крім того позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду, так як він є інвалідом після інфаркту та вимушений знов нервувати, чути від відповідача образи, звертатися до різних інстанцій та до суду. Позивач постійно знаходиться в нервовому напруженні і це негативно відображається на його здоров'ї, він вимушений приймати ліки. Тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1000 грн., держмито - 8 грн. 50 коп. та витрати за надання юридичної допомоги - 50 грн.

Відповідач та представник відповідача заперечують проти задоволення позовних вимог та вважають їх необгрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків і дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

2

Правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникли в період дії Земельного кодексу України від 25.12.1970 року, згідно до ст. 20 якого, право землекористування засвідчується державними актами на право користування землею.

Вказані документи видаються після відводу земельної ділянки в натурі.

Згідно ст. 21 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення землевпорядними органами меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі документа, який посвідчує право користування землею не дозволяється.

Судом встановлено, що 24.01.1988 року на підставі рішення зборів уповноважених колгоспу "Шлях Леніна" ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка розміром 0,41 Га, про що вказано в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 15.05.1988 року, який він придбав в колгоспі "Шлях Леніна". А ОСОБА_1. також була виділена земельна ділянка розміром 0,41 Га рішенням зборів уповноважених колгоспу "Шлях Леніна" від 26.01.1991 року (а.с. 29).

Згідно до пояснень свідка ОСОБА_3 при будівництві нової вулиці у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були вилучені ділянки приблизно по 7 соток.

Згідно даних земельно-шнурової книги колгоспу "Шлях Леніна", які земельні ділянки значились за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визначити неможливо, так як в цих даних є виправлення.

Згідно довідок Михайлівської сільради за ОСОБА_2 зареєстровано 0,34 Га присадибної ділянки, а фактично вона складає 0,26 Га (а.с. 17).

Згідно довідки Михайлівської сільської ради за ОСОБА_1 на момент передачі землі з колгоспу "Шлях Леніна" Михайлівської сільради значилось 0,45 Га землі (а.с. 39).

Згідно до наданих планів земельних ділянок складених Михайлівською сільською радою (а.с. 50) земельна ділянка ОСОБА_2 склала 0,27 Га, ОСОБА_1 0, 23 Га.

Виходячи з таких даних визначити які земельні ділянки знаходяться в землекористуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неможливо. Позивач ОСОБА_1 є неналежним користувачем земельної ділянки, так як немає державного акту на право власності земельної ділянки. Відвід земельної ділянки в натурі йому не проводився.

Допитані по справі свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 підтвердили вищевикладені факти.

Протоколом огляду земельної ділянки встановлено, що по межі спірної земельної ділянки стоїть шиферний паркан. На спірній ділянці посаженний сад ОСОБА_2 і стоїть його пасіка.

Допитані в судовому засіданні члени комісії, які склали акт від 14.09.2004 року - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили в судовому засіданні, що самі вони не знають, які земельні ділянки були в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ніяких документів, підтверджуючих розміри земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вони не мають.

Сільський голова ОСОБА_10 в судовому засіданні дала аналогічні пояснення.

3

Згідно ч. 2 ст. 116 ЗК України 2001 року, набуття права на землю громадянами України та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України 2001 року, право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Згідно ст. 23 ЗК України 2001 року, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Позивач ОСОБА_1 не є належним користувачем земельної ділянки, так як не має державного акту ні на право власності, ні на право користування земельною ділянкою. Земельна ділянка в натурі йому не виділялася, її межі на місцевості землевпорядними органами не визначалися, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 20, 21, 23 Земельного кодексу 1970 року, ст.ст. 116, 125, 126 Земельно кодексу України 2001 року, ст.ст. 4, 213-215, 218, 224, 226, 228, 229, 232 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд в наступному порядку: 1) заяву про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення; 2) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.