Справа № 22-10812 \2006р.                                    Головуючий   в 1-й інстанції-

Категорія-42(І)                                                          Філатов К.Б.

Доповідач   - Михайлів Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 р.   червня    27 , дня    колегія суддів    Судової   палати з    цивільних справ Апеляційного   суду Дніпропетровської області

в   складі: головуючого- МИХАЙЛІВ Л.В.,

суддів- КАРНАУХ В.В., БАРИЛЬСЬКОЇ А.П.,

при  секретарі- Бондаренко І.В

за участю : ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 9 листопада 2005р.

за позовом ОСОБА_1  до Національної страхової компанії «Оранта»,треті особи- ВАТ страхова компанія «Оранта-Дніпро», Міністерство внутрішніх справ України про стягнення страхової суми за договором страхування на відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про виплату страхової суми у розмірі 37393,2 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 5000грн. В обгрунтование позову посилався на те ,що з 1 липня 1981 року по 8 липня 1998 року служив в органах внутрішніх справ України.

У лютому 1980 року під час виконання військового обов'язку отримав травму. 3 13 травня 1998 року постановою військово-лікарської комісії від 9 жовтня 1998 року йому була встановлена втрата працездатності у розмірі 15%.

26 липня 2000року ВАТ СК «Оранта- Дніпро» сплатила йому страхову суму в сумі 555грн.

В подальшому йому встановлена третя група інвалідності за наслідками травми,що мала місця при проходженні військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

Вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити йому відповідно до діючого законодавства страхову суму в розмірі трирічної заборгованої плати 37 393,20грн.,а також моральну шкоду ,яка заподіяна відмовою від сплати страхової суми.

Рішенням Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 9 листопада 2005року ОСОБА_1  відмовлено в задоволенні позову

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення районного суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог,обгрунтовуючи скаргу порушення норм матеріального права.

Суд не врахував п.2 Порядку і умов державного обов'язкового особистого страхування осіб начальницького , рядового і вільно найманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України про те ,що у разі поранення (контузії,травми або каліцтва) одержаних при виконанні службових обов'язків, пов' язаних х безпосередньою участю в охороні громадської безпеки,боротьбі із злочинністю.

У разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але не пізніше як через три місяці після звернення зі служби чи   після закінчення цього строку , але внаслідок захворювання чи не щасного випадку , що мали місце при виконанні службових обов'язків.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, колегія суддів вважає , що   скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що втрата працездатності пов'язана з отриманою в 1980 році травмою, а не з службовою в МВС ,тобто травма не була одержана при виконанні службових обов'язків , пов'язаних безпосередньо з участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки ,боротьби із злочинністю.

Позивачу сплачена страхова сума на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 19.08.1192 року. №488 у розмірі залежно від ступеню втрати працездатності ,що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на  випадок загибелі або смерті, а саме 555грн.

Погіршення здоров'я після звільнення зі служби в МВС не може впливати на розмір страхової суми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_1

Із матеріалів справи вбачається ,що ОСОБА_1 під час виконання військової служби в лютому 1980року отримав травму .Постановою військово-лікарської комісії від 9 жовтня 1998 року йому була встановлена втрата працездатності 15%. 10липня 1998 року він звільнився з органів МВС.

Втрата працездатності пов'язана з отриманою в 1980 році травмою , а не зі службою в органах МВС.

Висновком МСЕК 30.09.2003року ступень втрати професійної працездатності встановлена 40%.

Позивач отримав страхову виплату 555грн. і 925грн. виходячи із мінімального прожиткового рівня.

Районний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення страхової суми у більшому розмірі.

Розмір страхової суми розраховується   виходячи із мінімального прожиткового рівня населення України.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те ,що районний суд необгрунтовано не застосував до правовідносин ,які виникли у зв'язку з його ушкодженням здоров'я Постанову Кабінету Міністрів України № 59 від 29.06.1991 року в редакції від 4.06.2003 року якого затверджено Порядок і умови державно обов'язкового особистого страхування осіб начальницького складу   органі і підрозділів внутрішніх справ України та сам Порядок ,е безпідставним виходячи із обставин справи встановлених судовому засіданні.

Враховуючи , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія судів апеляційну скаргу відхиляє і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України ,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги  ОСОБА_1  - відхилити

Рішення Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу від 9 листопада 2005р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржена у до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.