Справа №22-11386    /2006р.                         Головуючий

Категорія -19(1)                                          в 1-й инстанцїї- Грищенко Н.М.

Доповідач- Михайлів Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ 2006 р. червня 27   дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровскої області

в складі: головуючого - МИХАЙЛІВ Л.В.,

суддів- БАРИЛЬСЬКОЇ А.П., КАРНАУХ В.В. при секретарі - БОНДАРЕНКО І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2006 р. по   цивільній справі за позовом ОСОБА_1  до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

05.10.2005 ОСОБА_1  звернулась з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення на її користь як компенсацію спричиненої моральної шкоди 100 000 грн. у зв'язку зі смертю чоловіка-ОСОБА_2, що загинув  при виконанні трудових обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Дзержинського  районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2006 р. в задоволенні позову,. ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено, стягнуто з неї на користь держави 1000 грн.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення та ухвалити нове по суті її позовних вимог, оскільки порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме- ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели, до  втрати працездатності" не обмежує право членів сім'ї годувальника, що загинув на виробництві, на одержання відшкодування моральної шкоди.

Ст. 456 ЦК України прямо передбачає право членів сім'ї на одержання страхових та інших виплат, право на відшкодування шкоди. Крім того, суд безпідставно стягнув з неї на користь держави      суму держмита,

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити   з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка знаходилась в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, який загинув на виробництві внаслідок нещасного випадку( а.с, 10,11), від сумісного проживання вони мають неповнолітнього сина  -  ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 27.05.2004 р. позивачці як члену сім'ї загиблого виплатили страхові виплати( а.с. 17-18)

При постановленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування  моральної, шкоди позивачці- дружині загиблого- суд правильно керувався ст. 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності", згідно якого Фондом проводяться страхові виплати за заподіяну моральну шкоду потерпілому- застрахованій особі, та обґрунтовано дійшов висновку , що дружина загиблого не має права на відшкодування моральної шкоди з боку Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі.

Однак необхідно взяти до уваги доводи позивачки про те, що з неї безпідставно стягнуто суму держмита. Суд при винесенні рішення в частині стягнення держмита помилково дійшов висновку щодо необхідності стягнення з позивачки держмита в сумі 1000 грн. на користь держави, оскільки не врахував положення ч.4 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» , згідно якого позивачі за позовами про відшкодування збитків, заподіяних смертю годувальника, звільняються від сплати державного мита. Відповідно до ч.4 ст. 88 ЦПК України в разі залишення без задоволення позову позивача, який звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Інші доводи позивачки щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є безпідставними і висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно залишити без змін, оскільки суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, однак виключити з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з позивачки суми держмита.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2006 р.  залишити без змін.

Виключити з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з ОСОБА_1   держмита в сумі   1000 грн. на користь держави. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з  дня набрання нею законної сили.