ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.Феодосії у складі:

головуючого - судді   Ломанової Л.О., суддів:    Притуленко О. В., Мамасуєвої Л.О., при секретарі       Арутюнян Т.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 та представника Управління ПФУ в м.Феодосії Грушевської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосії справу адміністративної юрисдікції за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії Автономної Республіки Крим про скасування рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії на постанову Феодосійського міського суду АРК від 14 грудня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

17.10.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ПФУ в м.Феодосії про скасування постанови керівника Управління від 05.10.2006 року про накладення на нього, як керівника ТОВ „Промфес", адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення підприємством встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків за період з жовтня по грудень 2004 року та з квітня 2005 року по червень 2006 року, подання недостовірних відомостей про нарахування доходу у 2004 році працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Позивач посилається на те, що вирішуючи питання про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідач не звернув увагу на те, що товариство, як суб'єкт малого підприємства, сплачує єдиний податок, і не є платником такого виду податків і зборів (обов'язкових платежів), як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Постановою суду від 14.12.2006 року позов ОСОБА_1 був задоволений, постанова начальника Управління ПФУ в м.Феодосії про накладення на нього стягнення - скасована.

В апеляційній скарзі Управління ГІФУ в м.Феодосії, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду і залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.

Справа №22а- 400-ф/2007             Головуючий суду 1 інстанції: Лошакова Т.А.

 Суддя-доповідач: Притуленко О.В.

2

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того. що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 165-1 КпАП України, тому що ТОВ „Промфес" не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку, до якого входить одночасно і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 42 % від суми єдиного податку.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України ,.Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до ст.14 Закону усі роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок та інші). які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договор}' (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру, є страхувальниками і на підставі ст.15 вказаного Закону віднесені до платників страхових внесків системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Обов'язки страхувальників передбачені статтею 17 вказаного Закону. Страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, вести облік платежів до Пенсійного фонду та відповідним чином звітувати. Розмір страхових внесків. порядок обліку та надання звітності визначено п.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

Враховуючи положення ч.1 ст.19 зазначеного Закону фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (включаючи тих. які обрали особливий спосіб оподаткування) зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески у розмірі: до 31.03.2005 року - 32%, з 31 березня по 31 грудня 2005 року - 32.3 %, у 2006 році - 31,8 % ( відповідно до п.4.1 вищевказаної Інструкції та змін, внесених постановами Пенсійного Фонду України №3-1 від 31.01.2005 року. № 6-1 від 15.05.2006 року).

Безспірно встановлено, що ТОВ „Промфес" не сплачував страхові внески в зазначених розмірах та не надавав звітності територіальним органам Пенсійного фонду, що свідчить про порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те. що ТОВ „Промфес" не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки на підставі ст.11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва", п.6 Указу Президента України №727 від 03.07.1998 року „Про спрощену систему оподаткування , обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва", як суб'єкт малого підприємництва, що платить єдиний податок, товариство не є платником збору на обов'язкове державне страхування,   суперечить нормам Закону   „Про загальнообов'язкове

3

державне пенсійне страхування", а також Закону України № 1251 від 25.06.1991 року „Про систему оподаткування".

Як вбачається зі змісту ст.14 Закону України „Про систему оподаткування", якою передбачений перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) страхові внески не включаються до складу податків, зборів, інших платежів, що складають систему оподаткування. Про це також прямо вказано у ч.4 ст.18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Крім того, у зазначеній нормі Закону вказане на те, що на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - це система прав. обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту, який включає матеріальне забезпечення громадян у старості і в інших випадках, передбачених законом, за рахунок коштів Пенсійного фонду України, формованих шляхом страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних і інших джерел, передбачених законом.

Таким чином, суми страхових внесків не є збором у розумінні Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 року „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розробленого для ви користування у сфері оподаткування.

Частиною 6 ст.18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також встановлено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до п.15 Прикінцевих положень зазначеного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З урахуванням наведеного колегія суддів не погоджується з висновком суду про відсутність порушень з боку відповідача законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та вважає необгрунтованим скасування постанови керівника Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії від 05.10.2006 року № КРЮ 142 з цих підстав.

Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування оскарженого рішення на підставі п.3 ч.1 ст.202 КАСУ та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки матеріалами справи підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 165-1 КУпАП у редакції Закону України № 3108 від 17.11.2005 року (яка набрала законної сили з 13.12.2005 року) зокрема і в період чинності вказаної норми закону.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу    Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії задовольнити.

Постанову Феодосійського міського суду АРК від 14 грудня 2006 року скасувати. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії Автономної Республіки Крим про скасування постанови від 05 жовтня 2006 року № КРЮ 142 про накладення адміністративного стягнення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення,   однак   може      бути   оскаржено   безпосередньо   до   Вищого

4

адміністративного   суду   України   протягом   одного   місяця   після   набрання законної сили в порядку, передбаченому ст.212 КАСУ.