Справа № 22-а-160-Ф / 07 Головуючий суду першої інстанції Кириленко Л.О.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Соболюка М.М.
при секретарі Цендрі О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до військової частини А 2272 про визнання дій незаконними, стягнення грошової компенсації за продовольче та речове майно за апеляційною скаргою військової частини А 2272 на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 2272 про стягнення грошової компенсації за речове майно в сумі 692 грн. 34 коп. та продовольче забезпечення в сумі 8233 грн. 81 коп., посилаючись на те, що ця компенсація, яка передбачалася ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", при звільненні з військової служби у грудні 2004 року, йому виплачена не була. При цьому також просив визнати неправомірними дії командування військової частини щодо невиплати йому вказаної компенсації.
Постановою Феодосійського міського суду від 16 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі; на користь позивача стягнена грошова компенсація замість невиданого речового та продовольчого забезпечення в сумі 8926 грн. 15 коп.
В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач просить її скасувати та ухвалите нове - про відмову у задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У якості доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у відповідності із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11 березня 2000 року призупинено право військовослужбовців на грошову компенсацію замість речового майна та продовольчого пайка. Постанова Кабінету Міністрів України № 316 від 1996 року та, відповідно, норма продовольчого (офіцерського) пайка № 7, на яку посилається позивач втратила чинність, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не має. Також ставиться під сумнів розмір визначеної суми компенсації за продовольчий пайок, так як апелянт вважає, що позивач розрахунок зробив самостійно та безпідставно.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія
судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
2
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Законами України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та „Про збройні Сили України" військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави речового майна і продовольчих пайків або грошової компенсації замість них. Позивач продовольчий пайок або грошову компенсацію за період з лютого 2001 року по грудень 2004 року не одержував, з тих підстав, що видача продовольчого пайку або грошової компенсації за нього військовослужбовцям була припинена Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Також з цих підстав він не одержував і речове майно або грошову компенсацію замість нього. Оскільки відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, припинення видачі речового майна та продовольчого пайка на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» порушило права позивача, у зв'язку з чим вони полягають захисту.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів. Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі' у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави речове майно або за їх бажанням грошову компенсацію замість нього. Частиною 2 статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України» також передбачено, що військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави речового, продовольчого та інших видів забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у військовій частині А 0289 і наказом Головнокомандувача Військово-морських Сил Збройних Сил України № 052-ПМ від 29 листопада 2004 року звільнений у запас, у зв'язку зі скороченням штатів, а 15 грудня 2004 року був виключений зі списків особового складу військової частини А 0289 та з усіх видів постачання (а.с. 4). У суді першої інстанції в безспірному порядку було встановлено, що військова частина А 0289 припинала своє існування, а її правонаступником визначено військову частину А 2272. Під час проходження служби позивач не був повністю забезпечений речовим майном, а також позивачу не була виплачена грошова компенсація замість вказаного виду забезпечення (а.с.8).
Оскільки права позивача, передбачені вищевказаними нормами закону, були порушені, суд першої інстанції обґрунтовано постановив рішення про задоволення вимог позивача.
Доводи представника відповідача про відсутність законних підстав для задоволення позову, оскільки статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки право військовослужбовців на одержання речового та продовольчого забезпечення встановлено також Законом України «Про Збройні Сили України», дія якої не призупинена. Крім того, відповідно до частини З статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання апелянта на те, що Міністерство оборони України не нараховувала кошти для виплати грошової компенсації замість речового майна і продовольчих пайків не можна визнати підставою для відмови в позові, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
2
Не можна також визнати обґрунтованими доводи апелянта в частині відсутності норм забезпечення для визначення розміру компенсації продовольчого забезпечення, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» (норма № 7) за рахунок держави забезпечувати генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, за винятком тих, хто отримує продовольство за іншими нормами, а також осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
З 19 квітня 2002 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 426 від 29 березня 2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» відповідно до якої ця же категорія військовослужбовців забезпечується харчуванням за нормою № 1.
Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального прав, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, частиною 1 статті 200, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу військової частини А 2272 залишити без задоволення.
Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 16 листопада 2006 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту н проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.