Головуючий суду першої інстанції:                       Українець Л.І.

Справа № 22-ц-502-Ф/07                           

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції:                ГІритуленко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.

суддів:                                     Притуленко О.В., Соболюка М.М.,

при секретарі                         Апостолові О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Родина" („Батьківщина"), третя особа - Чистопольська сільська рада, про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування моральної шкоди, зустрічним позовом керівника СВК „Родина" („Батьківщина") Старовойтової Тамари Володимирівни до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу „Родина" („Батьківщина") на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 19 грудня 2006 року ,-

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до СВК „Родина" („Батьківщина") про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивував тим, що 10.06.2000 року він з відповідачем уклав договір оренди земельного паю строком на 5 років. Відповідно умов вказаного договору та додаткової угоди до нього від 04.10.2000 року відповідач повинен щорічно сплачувати орендну плату у розмірі 764,79 грн. Однак в порушення договору відповідачем своєчасно орендна плата за 2003 - 2005 роки сплачена не була, внаслідок чого склалася заборгованість у сумі 2294,37 грн.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідач причинила йому моральну шкоду у зв'язку з чим просить стягнути компенсацію у розмірі 3000 грн.

У жовтні 2006 року керівник СВК „Родина" („Батьківщина") ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн. посилаючись на те, що звернення останнього з позовом до суду призвело до нервового напруження та погіршило стан її здоров'я.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 19 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Суд стягнув з СВК „Родина" („Батьківщина") на користь позивача 2294,37 заборгованості по орендній платі та 82,29 грн. у відшкодування судових витрат, всього 2376,66 грн. В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовив.

Зустрічний позов ОСОБА_2 залишив без задоволення.

В апеляційній скарзі СВК „Родина" („Батьківщина") ставить питання про скасування зазначеного рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з кооперативу на його користь 2376,66 грн., посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд не надав належної правової „оцінки рішенню власників земельних часток (паїв) про розірвання договору оренди земельного паю, укладеного між сторонами (протокол

2

№4 від 10.08.2002 року); а також не притягнув до участі у справі   ПП „Восток", який з 2003 року користувався земельною часткою позивача.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, суд першої інстанції виходив з того, що договір ренти, укладений між сторонами 10.06.2000 року, діяв на протязі 2003-2005 років.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він підтверджений матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як власник земельного сертифікату серії КМ № 0015790, 10.06.2000 року уклав з відповідачем строком на 5 років договір оренди земельного паю №93. Відповідно до п.2.2 зазначеного договору та додаткової згоди до нього від 04.10.2000 року відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 1 % від вартості земельного паю, що складає 764,79 грн.

Безумовно встановлено, що з 2003 року відповідач не виконував свої зобов'язання, орендну плату позивачу не сплачував, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з СВК „Родина" („Батьківщина") на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2003-2005 роки у сумі 2294,37 коп.

При цьому суд обгрунтовано звернув увагу на те, що у встановленому законом порядку зазначений договір оренди земельної частки (паю) розірваний не був, оскільки зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2.3 укладеного між сторонами договору договір може бути припинений лише за взаємною згодою сторін. Сторони не мають права відмовитися від виконання умов договору в односторонньому порядку.

З урахуванням наведеного не можна визнати обгрунтованими доводи апелянта про те, що укладений між сторонами договір був припинений на підставі рішення власників земельних часток (паїв) від 10.08.2002 року, оскільки це не свідчить про досягнення згоди між сторонами про припинення договору оренди земельної частки (паю).

Не надані також апелянтом докази порушення судом вимог процесуального закону внаслідок того, що до участі у справі не були притягнути ПП „Восток" та Белінська сільрада, оскільки матеріали справи не містять відомостей про протиправне вилучення земельної частки позивача вказаним підприємством.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалене рішення відповідає вимогам ст.213 ЦПК України про законність і обгрунтованість.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування зазначеного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,-

У Х В А ЛИЛ А:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу „Родина" („Батьківщина") відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 19 грудня 2006 ^року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення,

однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців після

набрання законної сили.