АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц- 1818/06 Головуючий
Категорія 39. в інстанції Чиркін С.М.
Доповідач Карташов О.Ю.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня «5» дня Колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого Карташова О.Ю.
Членів суду Савченко В.О., Свинцової Л.М.
при секретарі Божкової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську за участю:
представника відповідача - Короба Ю.А. цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля" на рішення
місцевого Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 21 березня 2006р. за позовом
ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства
„Краснодонвугілля" про стягнення допомоги у зв'язку з виходом на пенсію
ВСТАНОВИЛА:
20 січня 2005р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ „Краснодонвугілля" про стягнення допомоги у зв'язку з виходом на пенсію.
Позивачка зазначала, що працювала у вугільній промисловості, на підприємствах відповідача 41 рік, з яких 27 років в Управлінні матеріально-технічного постачання, з 24.06.1995 року їй була призначена пенсія, а 07.07.1999р. вона була звільнена з підприємства.
Вважаючи, що адміністрація відповідача, на підставі п. 5.5. Угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між адміністрацією та трудовим колективом ДХК „Краснодонвугілля" на 2004р., зобов'язана виплатити їй одноразову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі 2752,50грн., позивачка просила суд стягнути цю суму на свою користь з відповідача.
Рішенням місцевого Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 21.03.2006р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково, вирішено стягнути з ВАТ „Краснодонвугілтя" на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію у сумі 489,9грн.
У апеляційній скарзі ВАТ „Краснодонвугілля" просить скасувати зазначене рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і, не передаючи справу на новий розгляд, постановити рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Доводи скарги мотивував тим, що ВАТ „Краснодонвугілля" не є правонаступником Управління матеріально-технічного постачання, позивачкою пропущено строк на звернення з заявою про вирішення трудового спору до суду.
ОСОБА_1 заперечення на апеляційну скаргу не надача, в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання була повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши сторони, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала на підприємствах відповідача з 1957р., в Управлінні матеріально-технічного постачання ВО „Краснодонвугілля" з 1975р., згідно наказу МВП України від 26.09.1996р. УМТП ВО „Краснодонвугілля" перетворено в ДВАТ „Краснодонське УМТП", 13.07.1999р. позивачка була звільнена у зв'язку з скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, при цьому пенсія їй була призначена з 24.06.1995 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що ВАТ „Краснодонвугілля" є правонаступником ДВАТ „Краснодонське УМТП", яке згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України № 20 від 23.01.2003р. втратило статус юридичної особи і ввійшло до складу ДП „Краснодонвугілля", останнє, у свою чергу, згідно з наказом згаданого міністерства № 289 від 8.06.2004р. було перетворено у ВАТ „Краснодонвугілля" і згідно з наказом голови правління цього товариства № 87 від 20.07.2004р., ДВАТ „Краснодонське УМТП" було включено до складу підприємства.
Станом на 13.07.1999р. ДВАТ „Краснодонське УМТП" не входило до складу ДХК „Краснодонвугілля", тому на позивачку не розповсюджувалася Угода по тарифам ДХК „Краснодонвугілля", вона мала право на отримання допомоги у розмірі трьохмісячного заробітку, на підставі галузевої Угоди.
Крім того, суд зазначив, що відповідно до положень Закону України „Про оплату праці" та Інструкції по статистики заробітної плати, допомога у зв'язку з виходом на пенсію входить до структури заробітної плати, а тому згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України позивачка має право на звернення до суду з позовом про стягнення такої допомоги без обмеження будь-яким строком.
Вимоги позивачки про виплату допомоги у розмірі трьохмісячного заробітку, виходячи з її середнього заробітку - 163,3грн., підлягають задоволенню у розмірі 489,9грн.
Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки не відповідають обставинам справи, крім того, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, виплата одноразової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, вперше була надана робітникам підприємств вугільної промисловості при підписанні 12.02.1992р. Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України, і поширюється на робітників, котрі вийшли на пенсію після 12.02.1992р.
Згідно з положеннями Закону України „Про колективні договори та угоди", колективні договори та угоди укладаються на підприємствах за участю трудових колективів, умови таких договорів доводяться до відомості всіх працівників.
Позивачка вийшла на пенсію 24.06.1995 року, була звільнена з роботи - 13.07.1999р., між тим до адміністрації підприємства з вимогами про виплату допомоги у зв'язку з виходом на пенсію звернулася тільки 7.10.2004р., про що свідчить заява позивачки на адресу директора УМТП з відповідними вимогами, датована саме 7.10.2004р.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (у редакції до 11.07.2001р., що була чинна на час виникнення правовідносин), - працівник може звернутися з заявою про вирішення
трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин цього строку згідно з ст. 234 КЗпП України суд може його поновити.
ОСОБА_1 звернулася до суду лише 20 січня 2005р., тобто з пропуском передбаченого ст. 233 КЗпП України строку, перебіг якого, в даному випадку, розпочався 13.07.1999р., при цьому, поважних причин пропуску строку, позивачкою суду не надано.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 4 постанови від 6.11.1992р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", якщо строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачкою пропущено строк на звернення з заявою про вирішення трудового спору до суду і поважних причин для поновлення строку по справі немає.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлені дійсні обставини справи, однак неправильно застосовані норми матеріального закону, рішення суду підлягає скасуванню з ухвалою нового рішення про відмову у задоволені позову у зв'язку з пропуском строку на звернення з заявою про вирішення трудового спору до суду.
Керуючись ст. ст. 60,304 п. 1, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 10-18, 233 КЗпП України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля" -задовольнити.
Рішення місцевого Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 21 березня 2006р. за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля" про стягнення допомоги у зв'язку з виходом на пенсію - скасувати.
Лисенко Валентині Василівні у задоволені позову до Відкритого акціонерного товариства „Краснодонвугілля" про стягнення допомоги у зв'язку з виходом на пенсію відмовити за пропуском строку на звернення з заявою про вирішення трудового спору до суду.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.