УКРАЇНА  

Суворовський районний  суд міста Одеси  

         Справа №2-1540      

                                                                                            2010 рік

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

     25 червня  2010 долі Суворовський районний суд міста Одеси в складі головуючого судді Гудіної Н.І.  

при секретарі Мельніченко А.О.

розглянув у відкритому судновому засіданні в місті Одесі

 справу за позовом

     ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  

      Встановив:  

     Позивач звернувся з позовом до відповідачки про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тім, що йому у, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 19.09.1994 долі виконкомом  Ленінської районної ради   народних депутатів міста Одеси, належить житловий будинок з господарчими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Будінок знаходиться на земельній ділянці, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на  земельну ділянку серії ЯБ № 296531, виданого 23.02.2006 долі.

     На протязі тривалого часу, починаючи з 1997 року . по 2002 рік,, гр, ОСОБА_1 судилася з  ним, доводячи, що він перешкоджає  їй користуватися її квартирою.

     13.05.2003 року  набрало законної сили рішення Жовтневого райсуду міста Одеси во справі № 2-35 за  2002 рік  , згідно якого  у всіх  позовних вимогах до нього  відмовлено.

     Але . гр. ОСОБА_1, починаючи з 2004 року по даний час , в змові  з гр  ОСОБА_3 та ОСОБА_5, зверталися  в різні державні органи, організації    та установи  міста Одеси І Одеської області, м.Києва зі скаргами на нього, зокрема в :

1)  прокуратуру Одеської області;

2)  прокуратуру міста Одеси;

3)  прокуратуру Суворовського району  міста Одеси;

4)  Хаджібеївський ОМ Суворовського РО ОГУ УМВД України в Одеській області,

5)  Суворовський РО ОГУ  УМВД України в Одеській області;

6)  Суворовську райдержадміністрацію міста Одеси,

7)   Управління з контролю за використанням ти охороною земель в Одеськії   області.

     Всі скарги на нього    ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , писали , займаючи позицію неприйняття навіть до уваги рішення Жовтневого районного суду міста Одеси по справі № 2-35  за 2002 рік  , що набрало законної сили 13.05.2003 року. Тобто, фактично дезінформували, заводили в оману органи влади міста Одеси , Одеської області та міста Києва, навмисно надаючи в. своїх скаргах недостовірну негативну інформацію щодо нього, та навмисно приховуючи існування  рішення  Жовтневого райсуду міста Одеси по справі № 2-35 2002р., що набрало законної  сили 13.05.2003 року.

     Весь цей час, що на нього писали скарги гр.гр. ОСОБА_1, ОСОБА_3,ОСОБА_6, він змушений був, руйнуючи свої особисті плани, витрачати час, щоб ходити у всі вищеперераховані державні органи, організації та установи міста Одеси та Одеської області, надавати пояснення на скарги, надавати копії документів ,що встановлюють право    на його будинок та землю, копії рішення Жовтневого райсуду міста Одеси по справі № 2-35 за  2002 рік., апеляційного суду Одеської області, Верховного суду України , витрачати кошти на дорогу та зняття ксерокопій  затребуваних під чає перевірки документів.

     Своїми незаконними діями, ціле направлен о   спрямованими на порушення громадянських прав гр.гр ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на  протязі багатьох років втручаються в його особисте життя, руйнують його особисті  плани, вносять плутанину в його  життя, поширюють недостовірну, негативну інформацію стосовно нього, чим наносять йому моральну шкоду, яка  полягає  в його душевних стражданнях ,  , які він зазнає внаслідок протиправної поведінки про нього та його   родини     ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6

     На підставі викладеного позивач прохає: прийняти рішення, згідно якого: прийнятті рішення, згідно якого:

1)                                    Зобов’язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену нею та гр. ОСОБА_1 про ОСОБА_2 , шляхом подання гр.ОСОБА_3 заяв про відкликання скарг на ОСОБА_2 в такі державні органи , організації та установи м.Одеси, Одеської області, як :   прокуратуру Одеської області,         прокуратуру м.Одеси;  прокуратуру Суворовського р-ну м.Одеси; Хаджибеївський ОМ Суворовського РО ОГУГУМВД України в Одеській обл;  Суворовський РО ОГУГУМВД України в Одеській області;   Суворовську райдержадміністрацію м.Одеси;  Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській обл; Управління архітектури та містобудування м.Одеси; Одеську міську раду; Одеський міськвиконком; Одеське міське управління держкомзему.

2)                Зобов’язати гр. ОСОБА_3 надати суду підтвердження спростування недостовірної інформації про ОСОБА_2, поширеною нею та гр. ОСОБА_1 в державні органи, організації, установи м.Одеси, Одеської області, вказані в першому пункті;

2)                                    Зобов’язати гр. ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_2 матеріальну шкоду (судові витрати ) в розмірі 575, 00 грн.

3)                                    Зобов’язати гр. ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.       В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, та зазначив, що в своїх скаргах відповідачі вимагають правового захисту своїх по суті ніким не порушених прав, так як права самозабудовника і самозахватчика землі не підлягають правовому захисту. Про це також свідчить рішення Жовтневого райсуду по справі № 2-35 2002 року  та багато численні відповіді державних установ і організацій міста Одеси та Одеської області.

     Являючись самочинними забудовниками і самозахватчиками 2-х земельних ділянок розміром 200кв.метрів , гр.гр. ОСОБА_1, ОСОБА_6 та

ОСОБА_3 всюди пишуть, що він заважає  їм користуватись згнившим від часу дерев’яним  ящиком з трьома відрами непридатного вугілля та від часу дерев*яною будкою розміром 1,5 х 1,5 метри ( яку вони називають сараєм) з в’язкою  дров часів СРСР.

     На вищевказані самочинно зведені господарські будівлі у відповідачів немає і не може бути ніяких правоустановчих документів . Цими будівлями відповідачі не користуються на протязі останніх 25-ти років.

     Ці самочинно зведені відповідачами будівлі необхідні їм лише для того, щоб писати на нього скаргі принижувати його  честь і гідність.

     Зокрема , лист Генеральної Прокуратури України № 08/1-16776-06 від 16.05.08 та лист Одеської міської ради № 2528-01/75/3 від 27.04.2007р. свідчать про багаторічні безперервні скарги на нього гр. ОСОБА_1 та про те, що в КП « ОМБТІ та РОН» ніяких прибудов не закріплювалося за ОСОБА_1

     Він звертається до суду на підставі рекомендації в листі прокуратури Суворовського району міста Одеси № 669 -09 вих. від 23.07.2009 р.

     Також він  додає до позову копії документів, які свідчать про багаторічні нападки на нього відповідачів, а також копії документів, які підтверджують факт самочинного зведення відповідачами господарських будівель.

     Посилаючись на вищевказане та керуючись чинним законодавством України він прохає на прийняття прийняти рішення, згідно якого:                                 Зобов'язати  гр.  ОСОБА_3 знести за власний кошт самочинно зведеній дерев'яний  ящик для вугілля, що знаходиться з тильної сторони квартири АДРЕСА_1.

           Зобов'язати  гр. ОСОБА_3 знести за власний кошт самочинно зведений дерев'яний  сарай розміром 1,5 х 1,5 метра, що знаходиться з тильної сторони квартири АДРЕСА_1.

     Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, що наполягав на задоволенні позовів, думку відповідачки, та її представника, яки заперечували проти задоволення позову, суд дійшов до висновку про те, що в позові повинно бути відмовлено з наступних підстав:

      В судовому засіданні достовірно встановлено наступне:  

     На протязі тривалого часу, починаючи з 1997 року . по 2002 рік,,   ОСОБА_1 судилася з  позивачем, доводячи, що він перешкоджає  їй користуватися її квартирою.

     13.05.2003 року  набрало законної сили рішення Жовтневого райсуду міста Одеси во справі № 2-35 за  2002 рік  , згідно якого  у всіх  позовних вимогах до позивача  відмовлено.( а.с.4-7)

         ОСОБА_1, починаючи з 2004 року  , зверталася  в різні державні органи, організації    та установи  міста Одеси І Одеської області, міста Києва зі скаргами на позивача,  що він самовільно зайняв  земельну ділянку площею 342 м2 в 1981 році. Дана обставина підтверджується рішенням Виконавчого комітету  Одеської міської ради № 331 від 29.03.1994 року( а.с. 41-42).

     Із листа прокуратури міста Одеси № 117ж96 від 25.04.1996 року  слідує, що Рішення Виконавчого комітету  Одеської міської ради № 331 від 29.03.1994 року прийнято в порушення діючого законодавства України, що дане рішення відмінено Рішенням  сесії Одеської міської ради народних депутатів від 16.12.1994 року № 30-ХХ11( а.с. 43-45)

     Аналогічна відповідь міститься у листі прокуратури міста Одеси  від 19.04.1997 року № 7/74-97( а.с. 46-7-47)

      Із листа Ленінської районної адміністрації міста Одеси № 222-Г за  вересень 2002 року на ім'я ОСОБА_1 : « ОСОБА_2 за самовільне будівництво  гаражу був притягнутий    до адміністративної відповідальності, та йому було надано розпорядження  щодо  припинення будь яких робіт до оформлення документів( а.с. 48 )

     05,01,2004 року листом № 13-Г-935/2 на ім'я ОСОБА_2 був виданий припис « що йому необхідно надати терміново до районної адміністрації документи на виконання робіт з будівництва житлового будинку на території  суміжного користування ( а.с. 49).

     З акту від 4 травня 2001 року, складеного зам. директора по комунальним питанням СГ ТОВ ім. Кірова вбачається, що було проведено обстеження та встановлено , що будівництво будинку № 9, яке належить ОСОБА_2 заважає ОСОБА_1 проходити до сараю, де зберігається паливо, та ящику, в якому зберігається вугілля, а також те, що ОСОБА_2 самовільно без узгодження з СГ ТОВ ім. Кірова  збудував:  паркан капітальний, гараж кам’яний, кухню кам'яну, господарчу  будівлю( сарай)   ( а.с. 50), аналогічним листом   директора  СГ ТОВ ім. Кірова  А.Ф. Шклярука  від 26.11.2003 року на ім'я Суворовської РГА з проханням розібратися, чи відповідає будівництво жилого будинку, забору та сараю ОСОБА_2 чинному законодавству ( а.с. 51)

     Листом Ленінської  районної адміністрації від 18.05.1995 року про знос самовільно збудованого гаражу ОСОБА_2 ( а.с. 52)

      Розпорядженням  № 2 Ленінської  районної адміністрації від 104.01.1997 року  « Про знесення самовільно збудованої господарської споруди за адресою вулиця Отамана Чепіги, 45  ( а.с. 95),  та аналогічним розпорядженням № 40 за 1996 рік ( а.с. 54)

      Листом директора  СГ ТОВ ім. Кірова  А.Ф. Шклярука   від 29.04.2004 року № 177 ні ім'я приморського районного суду міста Одеси, в якому він підтверджує, що ОСОБА_2 самовільно збудував жилий комплекс на дорозі, чім  перекрив дорогу, яка веде від квартири ОСОБА_1 ( ОСОБА_3)до загального дворового  туалету, сміттєзбірника, а також до сараю, та коробу з вугіллям , які належать ОСОБА_1 ( а.с. 55)

      Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що усі скарги у різні установи були написані ОСОБА_1, та частково були підтверджені, тому суд вважає, що не має підстав щодо задоволення позову, оскільки позивач не надав будь яких доказів того, що скарги писала саме  відповідач ОСОБА_3 , та в цих скаргах не  міститься будь яких висловлювань які би  порочили  честь і гідність позивача.

      Вирішуючи питання щодо знесення коробу для вугілля та сараю в якому зберігаються дрова, то суд вважає, що в цей частині позову  також повинно бути відмовлено,  оскільки, як вбачається з пояснень сторін, які були надані в судовому засіданні, квартира в якої проживала ОСОБА_1, а відтепер яка належить відповідачці не має централізованого опалювання.  Суд вважає, що неможливо знести короб  для вугілля та сарай в якому зберігаються дрова, оскільки  це позбавить відповідачку користуватися житлом в зимовий період.       

     Таким чином суд дійшов до висновку на підставі  викладеного, що в задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди повинно бути відмовлено в повному обсязі.      

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,4,11,57, 212-215,218 ЦПК України, ст. 94, 201, 275,277,1166,1167 ЦК України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року  «  Про судову практику у справах про захист                 гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи  , суд,-

                                             Вирішив:  

     В позові   ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди   відмовити в повному обсязі.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.  

 Суддя –  

Вірно

Суддя

Секретар