Справа 2-а-515/2010

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2010 року                 Переяслав-Хмельницький міськрайонний  суд Київської області, діючи як адміністративний суд,  в складі:

головуючого судді Колодко Л.В.

при секретарі          Ткалі І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу за  позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації на бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації стосовно виплати в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та зобов”язання виплатити  недоотримані кошти ,-

встановив:

    В жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації   про стягнення недоотриманих коштів щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за період з 1999 року по 2006 рік в розмірі 8977 гривень 30 копійок та просив визнати бездіяльність відповідача щодо забезпечення додержання його права на пільги неправомірною і відновити його право на отримання за 1999-2006 роки щорічної разової грошової допомоги у розмірі п”яти мінімальних пенсій за віком. Свої вимоги обгрунтовував тим, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ в редакції згідно із Законом № 367-ХІУ від 25.12.1998 року йому, як учаснику бойових дій, щорічно до 5 травня має виплачуватись разова грошова допомога в розмірі п”яти мінімальних пенсій за віком. Позивач зазначав, що такі виплати в 1999 році нездійснювались взагалі, а протягом 2000-2006 років відповідач нарахував йому суму у значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом.

    В судовому засіданні позивач  уточнив  свої позовні вимоги і просив зобов”язати відповідача виплатити недоотримані ним кошти щорічної разової грошової допомоги за період з 1999 року по 2006 роки.

    Представники відповідача Допіра М.Г., Пархоменко А.М. позов не визнали, посилаючись на те, що виплата одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті України, визначених згідно з Законом України “Про Державний бюджет” на відповідний рік,  розробка проекту якого покладається на Кабінет Міністрів України та наполягають на застосуванні статті 99 КАС України, вважаючи, що позивач пропустив термін звернення з  таким адміністративним позовом в суд.

    З довідок  Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації  від 25.09.2006 року  № 02-05-710,  від 01.11.2006 року № 12-06-08-18,  від 10.11.2006 року № 02-05-08-66, списку пенсіонерів на виплату щорічної грошової допомоги, передбачену Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” вбачається, що  ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

    Судом встановлено, що має місце спір фізичної особи з суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його  рішень відносно стягнення разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій.

    Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня  позивач, як учасник бойових дій, має право  на отримання разової грошової допомоги в розмірі п”яти мінімальних пенсій за віком.

    Статтею 33 Закону  України “Про Державний бюджет  на 2000 рік”,  ст. 20 Закону України “Про Державний бюджет  на 2001 рік”, ст. 19 Закону України “Про Державний бюджет  на 2002 рік”, ст. 28 Закону України “Про Державний бюджет  на 2003 рік”, ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет  на 2004 рік” ст. 34 “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” учасникам бойових дій, до яких відноситься і  позивач,  передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги  в 2000 році  — 40 гривень, в 2001 — 40 гривень, в 2002 році — 80 гривень, в 2003 році — 90 гривень в 2004 році — 120  гривень, в 2005році  — 250 гривень, в 2006 році — 250 гривень. Позивач отримав кошти щорічної разової грошової допомоги  за період з 1999 року по 2005 рік, що підтверджують сторони.

    Зазначені закони України  до 2005 року в період з 05  травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати зазначену допомогу, не визнані неконституційними.

    Тобто, в даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

    Пунтктом 1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року у справі  № 1-29/2007 рік визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) деякі положення Закону України “ Про державний бюджет  на 2007 рік”, у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дії ч. 5 ст. 12, 13, 14, 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

    Вирішальним для вирішення цього спору є питання, які з цих Законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у правовідносинах, що розглядаються.

    Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади України.

    Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання.

    Не має також закону України, який би регулював питання подолання колізії   норм законів, що мають однакову юридичну силу.

    Водночас, Конституційний суд України в п. 3  мотивувальної частини  рішення від 03.10.1997 року № 4 -зп  у справі про набуття чинності Конституції України зазначив:         “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Є практика, коли наступний у часі акт містись пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що  з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредментий акт, який діяв у часі раніше”.

    За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов”язковими до виконання на території України.

    Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин при вирішенні спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

    Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного   Суду України, а також враховуючи, що Законами України “Про державний бюджет” з 2002 року по 2006 рік фактично змінено положення Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України “Про державний бюджет ” на відповідні роки.

    Таким чином, виплативши позивачу одноразову щорічну допомогу до 5 травня в розмірі,  встановленому Законами України “Про державний бюджет ” на 2000-2005 роки, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та на підставі Закону, що  діяв у часі раніше, оскільки такі на час виплат були пріоритетними та підлягали застосуванню.

    Крім того, в  судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся з адміністративним  позовом в жовтні 2006 року, просив стягнути   недоотримані кошти  щорічної разової грошової допомоги за період з 1999 року по 2006 рік. Він, отримуючи таку допомогу, останню в травні 2005 року, вважав, що розмір щорічної допомоги повинен бути більшим і відповідати  п”яти мінімальним пенсіям за віком.

    Тобто, позивач, звертаючись до адміністративного суду в частині вимог про стягнення недоотриманих коштів щорічної разової грошової допомоги за період з 1999 року по 2005 рік, пропустив  річний термін , встановлений п. 2 ст. 99 КАС України.

    За вищеназваних обставин, в позові про зобов”язання виплати  коштів щорічної разової допомоги до  5 травня за період з 1999 року по 2005 рік слід відмовити.

    Однак, встановлено, що ОСОБА_1 недоотримав щорічну разову грошову допомогу за 2006 рік.

    Повідомлення з Міністерства праці та соціальної політики України від 27.003.2006 року № 129/0/15-06/014, з Головного Управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 19.09.2006 року № 05/1788 і від 30.03.2005 року № 05-572, довідки  Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації  від 25.09.2006 року  № 02-05-710,  від 01.11.2006 року № 12-06-08-18,  від 10.11.2006 року № 02-05-08-66  містять роз”яснення Управління праці  та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Київської області надані на звернення позивача про те, в яких розмірах повинна здійснюватись виплата за 2006 рік, однак, дані про проведення виплати за вказний рік відсутні.

    Тому, вимоги позовача щодо виплати коштів щорічної разової допомоги  до 5 травня  за 2006 рік згідно вимог Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” підлягають задоволенню.

    Вимоги позивача щодо   визнання  неправомірності бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації відносно забезпечення додержання його права на пільги та відновлення його права на отримання з 1999 року по 2005 рік щорічної разової грошової допомоги у розмірі п”яти мінімальних пенсій за віком не доведені в судовому засіданні, відхиляються вищезазначеними обставинами і не підлягають задоволенню .

    На підставі викладеного, керуючись  Законом України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законами України “Про Державний бюджет” на 1999-2006 роки ст. ст.  11, 71, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

постановив:

    Позов  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації на бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації стосовно виплати в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та зобов’язання виплатити  недоотримані кошти задовольнити частково.

    Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації виплатити недоотримані ОСОБА_1 кошти щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій за 2006 рік.

    В решті позовних вимог відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Апеляційного  адміністративного суду Київської області через суд першої інстанції з одночасним надісланням апелянтом копії  скарги до суду апеляційної інстанції.

    Заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі;  апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви.

    Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня проголошення , якщо заяву про  її апеляційне оскарження не було подано.

    В разі подання заяви про апеляційне оскарження постанови, але неподання апеляційної скарги в двадцятиденний строк з часу подання заяви вона набирає законної сили після закінчення цього строку.

    В разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Головуючий суддя: