Справа 2-а-3/2010

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2010 року                                           Переяслав-Хмельницький міськрайонний  суд

Київської області, діючи як адміністративний суд,  в складі:

головуючого судді Колодко Л.В.

при секретарі          Ткалі І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому

справу за  позовом  ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня ,-

встановив:

ОСОБА_1 просить визнати відмову в перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, передбачену ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та відмову щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 цього ж Закону з боку відповідача неправомірними; зобов”язати стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3448 грн., за 2009 рік — 3554 грн., а також недоплачені суми допомоги на оздоровлення за 2008 рік — 2505 грн., за 2009 рік — 3125 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач мав виплачувати йому, як інваліду війни 2 групи,  щорічну разову грошову допомогу до 5 травня  в розмірі  восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробіних плат відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В порушення зазначеної  норми закону відповідач виплатив  йому  разову грошову

допомогу до 5 травня  в  2008 році  в розмірі  400 гривень, в 2009 році — 430 гривень, одноразову допомогу на оздоровлення  у 2008 році — 120 гривень, а в 2009 році  така компенсація не виплачувалсь.

В судовому засіданні  позивач вимоги підтримав.  

        Представник відповідача в судове засідання не з”явився, в письмових запереченнях позов не визнав, посилаючись на те, що виплата  щорічної одноразової допомоги до 5 травня позивачеві проводилася в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. відповідно до змін, внесених до ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України про "Державний бюджет України на 2008 рік ". Виплата щорічної допомоги на оздоровлення не проводилась через відсутність бюджетних асигнувань. Згідно з частиною 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України “Про державний бюджет України” визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Саме Закон  про Державний бюджет має пріоритетне значення щодо  інших законів протягом бюджетного року. При надходженні таких коштів не заперечує виплатити суми коштів щорічної допомоги на оздоровлення позивачу. За вищезазначених обставин просив в позові ОСОБА_1  відмовити.

 З пояснень  сторін та досліджених матеріалів справи судом встановлено, що   позивач ОСОБА_1 з  2007 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.  В жовтні 2007 року позивач визнаний інвалідом 2 групи і набув права на пільги, встановлені  законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни,   що підтверджується  посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 22 жовтня 2007 року Управлінням праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради.

      З наданих відповідачем довідок № 1047, № 1048, № 32 від 27.11.2009 р.  вбачається, що відповідач виплатив позивачеві   разову грошову  допомогу до 5 травня  в 2008 році в розмірі 400 грн., в 2009 році в розмірі 430 грн. та щорічну одноразову компенсацію на оздоровлення за 2008 рік — 120 грн., за 2009 рік - не виплачувалась.

      Судом встановлено, що  має місце спір фізичної особи  із суб"єктом владних повноважень   про оскарження його рішення  щодо розміру  виплаченої допомоги.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами суд дійшов до висновку, що дані правовідносини слід регулювати   законами України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"( № 3551-ХП від 22.10.1993 р.), "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування"(закон № 1058-1У від 09.07.2003 р.), «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (107-VI від 28.12.2007р.) - в частині визначення розміру  прожиткового мінімуму, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”( 796-ХП від 28.02.1991 р.).

     Згідно зі ст.13 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 р.  щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Виплату вказаної допомоги, як зазначено в ст.17-1 цього закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

    Відповідно до ст. 28 Закону України  № 1058-1У від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

     Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня до 1 липня 2008 року   встановлений в розмірі 481 грн. Таким же є і  розмір мінімальної пенсії за віком.

    Заперечення відповідача про те, що для визначення розмірів допомог, компенсаційних та інших виплат  не застосовується мінімальний розмір заробітної плати  судом до уваги не прийняте, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, ніж та , яка визначена ст. 28 Закону України  № 1058-1У від 09.07.2003 р.

    Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС – інвалідам 2 групи  виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органом соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

    Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають   задоволенню з таких підстав.

    Судом встановлено, що відповідач в порушення вимог закону № 3551-ХП від 22.10.1993 р.  проводив  виплату допомоги позивачеві  виходячи не з розміру мінімальної пенсії за віком, а  в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183. Після звернення позивача з заявою про  виплату недоплачених йому коштів  відповідач  листам від 27.11.2009 р. № 1047, 1048 відмовив йому, пославшись на відсутність правових підстав.

    Посилання відповідача на зміни до ст. 13 Закону № 3551-ХП від 22.10.1993 р    суд не взяв до уваги, оскільки згідно з рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. ці зміни визнані неконституційними.

    Управління правці та соціального захсту населення Переяслав-хмельницької міської ради в порушення вимог Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” проводив виплату не з розміру  п”яти мінімальних заробітних плат, а в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого вважають обов”язковими для виконання  міністерствами та іншими органами виконавчої влади.    

    В рішенні Коституційного Суду України  від  22.05.2028 року  зазначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді нмии позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".  

    Конституційний суд визнав, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг,  компенсацій і гарантій, внесення  змін  до  інших  законів  України,  встановлення  іншого (додаткового)  правового  регулювання  відносин,  ніж  передбачено законами  України,  не  відповідає  статтям 1,  3,  частині другій статті 6,  частині другій статті  8,  частині  другій  статті  19, статтям  21,  22,  пункту  1  частини  другої статті 92,  частинам  першій, другій,   третій    статті    95    Конституції   України.

    Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Це положення Конституції конкретизоване в ст. 2 Закону  № 3551-ХП від 22.10.1993 р., згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.   Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Твердження відповідача про те, що саме закон  про Державний бюджет має пріоритетне значення щодо інших законів протягом бюджетного року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Конституційний суд зазначив, що ухвалюючи Рішення   від   9   липня  2007  року  N  6-рп/2007 (справа  про   соціальні   гарантії   громадян), Конституційний  Суд  України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України,  Кабінету Міністрів  України  на  необхідність додержання положень статей 1,  3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України ,  статей 4,  27,  частини другої статті  38 Бюджетного кодексу України при підготовці,  прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет.  Ця рекомендація ґрунтувалася  на  правових позиціях  Суду,  висловлених у зазначеному Рішенні,  відповідно до яких:  стаття 38 Бюджетного кодексу  конкретизує  вимоги  частини другої  статті  95  Конституції України  щодо змісту закону про  Держбюджет;  у  сукупності  вказані   статті   Кодексу і  Конституції  України  визначають вичерпний перелік правовідносин,  які повинні регулюватися законом про  Держбюджет  - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби,  а тому закон про Держбюджет не може скасовувати   чи   змінювати   обсяг  прав  і  обов'язків,  пільг,  компенсацій  і  гарантій,  передбачених  іншими  законами  України.

    Як встановлено в судовому засіданні, позивач  з  2007 року перебуває на обліку у відповідача як інвалід війни 2 групи та має право, починаючи з 2008 року, на одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком і  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі п”яти  заробітних плат.

    З урахуванням виплаченої йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 400 гривень  за 2008 рік, 430 гривень за 2009 рік,   позивачу слід виплатити щорічну разову грошову допомогу  до 5 травня за 2008 рік  в розмірі 3448 гривень ( 481х8 - 400), за 2009 рік в розмірі  3554 гривень ( 498х8-430).

    З урахуванням виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідач зобов”язаний виплатити недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік 2505 гривень ( 525х5-120), за 2009 рік 3125 гривень ( 625х5).

    В силу ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягнення з відповідача.

      На підставі Законів України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , рішень Конституційного суду України від  09.07.2007  р.  N  6-рп/2007 та  від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р., ст. 92, 95 Конституції України, керуючись ч. 2 ст.11, 70, 71,  ст.ст.159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд ,-

постановив:

     Позов ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня задовольнити.

    Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області щодо відмови в перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, передбачену ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та відмови щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 цього ж Закону.

 Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області виплатити ОСОБА_1  недоплачену суму разової щорічної  грошової допомоги  як інваліду війни 2 групи за  2008 рік в розмірі 3448 (три тисячі чотириста сорок вісім) грн., за 2009 рік в розмірі 3554 (три тисячі п”ятсот п”ятдесят чотири) гривні та   недоплачену  допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2505 ( дві тисячі п”ятсот п”ять) гривень, за 2009 рік в розмірі 3125 ( три тисячі сто двадцять п”ять) гривень .

      Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області судовий збір на користь держави в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

    Постанова може бути оскаржена до Апеляційного  адміністративного суду Київської області через суд першої інстанції з одночасним надісланням апелянтом копії  скарги до суду апеляційної інстанції.

    Заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення ;  апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви.

    Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня проголошення , якщо заяву про  її апеляційне оскарження не було подано.

    В разі подання заяви про апеляційне оскарження постанови , але неподання апеляційної скарги в двадцятиденний строк з часу подання заяви вона набирає законної сили після закінчення цього строку.

    В разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Головуючий суддя :