Справа № 2-а-251/2010 рік

               П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    09 лютого 2010 року            Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, діючи як адміністративний суд, в складі:

головуючого судді:     Колодко Л.В.

при секретарі     Ткалі І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Переяслав-Хмельницький справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з названим позовом в суд. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є дитиною війни і має право на пільги передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, статтею 6 якою передбачено, що їй повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказує, що їй така допомога не виплачувалась у  2006-2007 роках, а в 2008 та 2009 роках виплачувалась в неповному обсязі.

    Зазначає, що Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” і „Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, змінено редакцію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Однак Конституційний Суд України  своїм рішенням від 27.11.2008 року № 26-рп/08 по справі № 1-37/08 встановив, що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до чинних законів та визнав положення, що призупиняли чи обмежували дію статті 6 Закону такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) і втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином відповідач зобов’язаний був здійснювати виплату належної їй  допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006, 2007, 2008 роки та виплачувати її в поточному році.

    Просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною, при прийнятті рішення по справі, враховуючи наявність законних підстав, застосувати ч. 4 ст. 99 КАС України  та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 2006 року по вересень 2009 року в сумі 3 622 грн. 52 коп., а з вересня 2009 року щомісяця на весь період дії Закону.  

В судове засідання позивач  не з’явилась, про день і час розгляду справи повідомлена належним чином, направила заяву, в якій розгляд справи просить проводити в її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить  їх задовольнити.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, просив справу розглянути у його відсутності за наявними  у справі доказами. В письмових запереченнях позов не визнав, посилаючись на те, що до 2008 року не було визначено органу, який буде призначати та виплачувати державну допомогу дітям війни, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” проводиться з Державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду. Вважає, що визнаний статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком для нарахування державної допомоги до пенсії застосовуватися не може.

    Окрім зазначеного відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що після внесення змін до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” попередній зміст статті після визнання внесених змін неконституційними, не був відновлений, а отже порядок обчислення підвищення до пенсії з врахуванням виплати соціальної допомоги дітям війни залишився неврегульованим.

    Виходячи із вищезазначеного відповідач вважає, що дані правовідносини мають регулюватись постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Відповідач наполягає на застосуванні судом строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України.

    З  досліджених матеріалів справи судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України  в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області виплачує пенсію ОСОБА_1  з 01.12.1994 року довічно пенсію за віком, що підтверджується виданим їй посвідченням № НОМЕР_1. Відповідно до запису в пенсійному посвідченні позивач є дитиною війни.

     З наданої позивачем відповіді від  07.12.2009 року № 941/К-01 вбачається, що з січня 2008 року їй призначена та виплачується надбавка як дитині війни. З січня 2008 року по   22 травня 2008 року надбавка виплачувалась позивачеві в розмірі 47,00 грн., з травня по червень 2008 року – 48,10 грн., з липня по вересень 2008 року – 48,20 грн., з жовтня 2008 року по даний час – 49,80 грн.

    Розрахунок надбавки відповідач проводив відповідно до пп.. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а після визнання вказаних положень закону неконституційними – відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 – в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Даний спір за участю Управління Пенсійного Фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі  Київської області є публічно-правовим і його вирішення згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки Управління Пенсійного Фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області як суб’єкт владних повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України) реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо соціального захисту громадян.

    Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд дійшов до висновку, що дані правовідносини слід регулювати ст. ст. 3, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ( закон 2195-ІУ від 18.11.2004 року), ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (закон № 1058-ІУ від 09.07.2003 року), законом „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-УІ.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

    В частині 2 ст. 3 цього Закону встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Виходячи з положень ст. 6 вказаного Закону саме відповідач мав зробити перерахунок пенсії відповідно до норм чинного законодавства, оскільки ним призначена і виплачується пенсія позивачеві.

    Відповідно до ст. 28 Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного  законом.

    Суд вважає, що при обчисленні підвищення до пенсії застосуванню підлягає саме мінімальний розмір пенсії, визначений цим законом, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

    У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, відповідно до ст. 6 Закону України  № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, підвищується розмір пенсії.

    Дія положень ст. 6 Закону 2195-ІУ від 18.11.2004 року була зупинення законом від 20.12.2005 року № 3235-ІУ і відновлена законом № 3367 від 19.01.2006 року.

    З 01.01.2007 року дія цієї норми була зупинена законом від 19.12.2006 року            № 489-У який у ст. 111 на 2007 рік визначив новий порядок виплати пенсії дітям війни – у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановлено для учасників війни.

    Рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 вказані положення закону від 19.12.2006 року № 489-У визнані неконституційними.

    Законом України від 28.12.2007 року № 107-УІ внесені зміни до ст. 6 Закону 2195-ІУ від 18.11.2004 року, які мали діяти протягом 2008 року згідно з якими „Дітям війни       ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.

    Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

    Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані  неконституційними і таким чином  попередня редакція ст. 6 закону 2195-ІУ від 18.11.2004 року відновлена.

    На підставі вказаних норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

    Відповідач зобов’язаний виплачувати підвищену пенсію позивачеві з 01.01.2008 року з урахуванням положень ст. 111 закону від 28.12.2007 року № 107-УІ за період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року, що він і виконував.

    За періоди з 19.01.2006 року до 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по даний час відповідач  мав нараховувати та виплачувати позивачеві надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України  № 1058-ІУ від 09.07.2003 року відповідно до ст. 6 закону № 2195-ІУ від 18.11.2004 року.

    Отже відмова відповідача зробити перерахунок пенсії позивача за вказані періоди із урахуванням положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є неправомірною.

    Відповідно до  ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх права, свобод чи інтересів.

    Пропущення строку звернення до адміністративного суду, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    Відповідач в письмових запереченнях наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення державної щомісячної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.

    Таким чином позовні вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачені суми підвищень до пенсії підлягають задоволенню за період з 16.01.2009 року до часу розгляду справи у  суді.

Нарахування суми допомоги, яка повинна бути виплачена позивачу, не відноситься до компетенції суду, тому вимоги позивача про стягнення конкретних сум не підлягають задоволенню.

     Судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

     На підставі ст. ст. 3, 6 ,7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України  „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, керуючись  ч. 2 ст. 11, ст. ст. 99,100, 159, 160, 162, 163  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

      Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

    Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у  Переяслав-Хмельницькому районі Київської області щодо  нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за нормами закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з  19.01.2006 року до 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року з 22.05.2008 року по даний час.

    Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України в  Переяслав-Хмельницькому районі Київської області провести  з 16.01.2009 року по 09.02.2010 року перерахунок  призначеної ОСОБА_1 пенсії, підвищивши її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної  відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплатити її з урахуванням виплачених позивачеві за цей період сум підвищення.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області через суд першої інстанції з одночасним надісланням апелянтом копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня проголошення, якщо заяву про її  апеляційне оскарження не було подано.

В разі подання заяви про апеляційне оскарження постанови, але неподання апеляційної скарги в двадцятиденний строк з часу подання заяви вона набирає законної сили після закінчення цього строку.

В разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: