Справа № 2-3476 за 2010р.

РІШЕННЯ

іменем України

2 червня 2010 року Ленінський районний суд м.Миколаєва в складі судді Коломієць В.В., при секретарі Наумкіной І.М., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

06.05.2010р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 25.09.1999р., від якого вони мають неповнолітнього сина, що проживає разом з матір’ю. За твердженням позивачки, їхня родина фактично розпалася. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб з відповідачем.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала.

Відповідач позов визнав, при цьому пояснив, що вважає збереження сім’ї неможливим, не заперечував проти проживання неповнолітньої дитини разом із матір’ю, витрати у зв’язку із реєстрацією розірвання шлюбу просив покласти на нього.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу, тобто за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, роз’яснивши відповідачеві наслідки визнання ним позову, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 з 25.09.1999р.   перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., що проживає разом із матір’ю, на його утримання з відповідача стягнуті аліменти. Причиною розпаду родини послужили конфліктні відносини між сторонами, у зв’язку з чим вони з 2006 року припинили шлюбні відносини, проживають роздільно. Спорів щодо місця проживання дитини і про поділ спільного майна подружжя у сторін немає.

На підставі викладеного, суд вважає встановленим, що причини, що спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, розлад у родині викликаний серйозними причинами і носить стійкий характер, подальше спільне життя подружжя і збереження родини стали неможливими, оскільки це суперечило б інтересам як сторін, так і їх дитини, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.112 СК України і  ст.ст.10, 11, 60, 130, 174, 212-214 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований 25.09.1999р.    Міським відділом РАЦС Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №941.

Стягнути з ОСОБА_2 при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу мито в доход держави в сумі 17грн. 00коп. (сімнадцять гривень 00 копійок), звільнивши від сплати мита ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський райсуд м.Миколаєва шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: