ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2010 року № 6530/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.,
розглянувши в місті Львові в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 11.02.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі в січні 2009 року звернулася до суду із адміністративним позовом, яким просили зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити в їх користь невиплачене як дітям війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 2007-2008 роки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за 2006-2008 роки.
Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 11.02.2009 р. позов задоволено частково, зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплати для ОСОБА_1 1515,70 грн., ОСОБА_2 1515,70 грн. недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2413,66 грн. недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 02.04.2006 р. по 31.12.2006 р., з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що виплата підвищення пенсії дітям війни здійснювалась в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд розглядає справу без їх участі в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково вимоги позивачів суд першої інстанції виходив з того, що позивачам як дітям війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007-2008 роки.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині виплати підвищення до пенсії за 2006 рік, то тут необхідно зазначити, що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Отже, ці підвищення повинні бути здійснені у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 87 Закону України «про пенсійне забезпечення».
Однак, при цьому, судом не враховано положення Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.16 Прикінцевих положень якого, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки статтею 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено інші, ніж статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правила виплати пенсії за минулий час, тому в цій частині Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосуванню не підлягає.
В свою чергу, статтею 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі лише в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачеві як дитині війни пенсії нараховані не були, а тому на спірні правовідносини положення статті 46 зазначеного Закону також не поширюються.
Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушених прав, а тому до спірних правовідносин слід застосувати положення статті 99 КАС України, якими передбачено річний строк звернення до суду.
Оскільки позивачі звернулися до суду в січні 2009 року, то строк звернення до суду ними пропущено, відповідач наполягає на його застосуванні, а поважних причин такого пропуску ними не наведено, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 22.05.2008р. – часу ухвалення рішення Конституційним Судом України по 31.12.2008 р.
Крім того, задовольняючи позов, судом першої інстанції помилково вказано суму підвищення до пенсії, яку слід нарахувати та виплатити позивачам, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванню та виплаті пенсій покладені саме на органи Пенсійного фонду, а тому обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачам підвищеної пенсії як дітям війни слід покласти на управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області задоволити частково.
Постанову Острозького районного суду Рівненської області від 11.02.2009 р. по справі №2а-16/09 скасувати.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого на 2008 рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ