ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.06.10           Справа № 5/594-08нр.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання  Литвиненко Ю.В. розглянув матеріали справи № 5/594-08

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», м. Запоріжжя  

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе» , м. Суми

про стягнення 13 947,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ладиженська Е.О.

від відповідача: Танчик О.М.

В судовому засіданні  27.05.2010 року  оголошувалась  перерва  до 10 год. 30 хв. 24.06.2010 року.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просив  стягнути з відповідача  вартість  неповернутої давальницької  сировини  в  розмірі 18 154,40 грн.  згідно п.3 специфікації № 1 до договору  на переробку давальницької  сировини № 4/53/1502083163 від 13.02.2008 року  .

У своїх письмових  поясненнях № 1-21 від 10.08.2008 року  позивач  зменшив  розмір позовних вимог  до  13 947,50 грн.

Відповідач заперечує проти позову і просить суд відмовити  позивачеві в  задоволенні  позовних вимог .

Рішенням  господарського суду Сумської області від 09.07.2009 року  у  даній справі, залишеним без змін  постановою  Харківського  апеляційного господарського суду  від01.09.2009 року , позов  було задоволено.

Постановою  Вищого господарського  суду  України  від 16.12.2009 року  № 5/594-08 рішення  господарського суду Сумської області  від 09.07.2009 року та постанову Харківського  апеляційного господарського суду  від 01.09.2009 року  скасовано, а справу  направлено  на новий  розгляд  в іншому  складі суддів .

У своїй постанові Вищий  господарський суд України  констатував, що  за товарно-транспортною  накладною  відповідач  повернув позивачу  10,12 т залишків  давальницької  сировини  і це сторони не оспорюють .

Спір виник  щодо відходів виробництва, їх якісних  характеристик, умов  повернення  та  їх вартості  .

За умовами  договору  поставка готової продукції  та  залишків  давальницької  сировини  повинна  була  здійснюватись на умовах FCA – склад відповідача .

Господарський  суд  зобов’язаний м був  перевірити, які заходи вживав позивач  для отримання  цих  залишків , та  чи  є  вони у наявності , оскільки  лише  неспроможність  відповідача  повернути  відходи  виробництва  в натурі  надає  позивачу право  на відшкодування  їх вартості.

Не встановлені  судом  належним  чином  і критерії, яким  повинні  відповідати  відходи виробництва та їх  дійсна  вартість , а  тому посилання  лише  на  довідку  позивача  щодо  виду  та вартості  без належного  обґрунтування  не можна  визнати  правильним  .

Під час  нового  розгляду  відповідач  повторно  звертався  до позивача з  вимогою  забрати  відходи  давальницької  сировини (стружку).

Позивач  наполягає  на стягнення вартості  давальницької сировини  в  розмірі  13 947,50 грн., на стягненні з відповідача судових витрат  та покладенні  на відповідача  витрат, пов’язаних з проведенням  експертизи , в сумі  624,00 грн.

В обґрунтування  вартості  відходів  давальницької  сировини  позивач подав  суду  експертний висновок № ОЦ-83( т.3, а.с. 17), виконаний експертом Запорізької  торгово-промислової  палати  на замовлення  позивача  згідно  разового  договор-наряду № ОЦ-83 від 07.05.2010 року  з метою  консультації замовника(позивача) про середньоринкову (закупівельну) вартість  об’єкта, згідно  якого станом  на 10.09.2009 року  середньоринкова вартість  брухту  чорних  металів  виду/класу (група, ґатунок) згідно ДСТУ 4121-2002/ДСТУ 3211-95: 23/311-1200,00 грн. за 1 т з ПДВ та  503/311- 1 300,00 грн. за 1 т з ПДВ.

Позивач також  подав  копію  договору  купівлі-продажу, укладеного 11.01.2008 року ним  з ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на купівлю металів чорних вторинних  згідно ДСТУ 4121-2002, а також копію  специфікації № 5 до того  договору , в якій вартість  брухту  та відходів  чорних металів з врахуванням  вартості   доставки  складає  1 599,81 за  1 тону брухту  та відходів  чорних  металів  виду  № 23/311(15 Б11).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення  представників сторін, господарський суд встановив :

Відповідно  до п. 1.1, укладеного  між сторонами  договору  № 4/83/81502083163 від 13.02.2008 року  на переробку  давальницької  сировини, відповідач  зобов’язався  перекувати злитки з наступною  попередньою  механічною  обробкою  та виготовити  заготовки круглого перерізу , що  вказані у специфікаціях (додатках), зі злитків позивача , які належать  позивачу на праві приватної власності , та  передати  готову продукцію  у  власність  позивачу, а  позивач  зобов’язався  передати  давальницьку  сировину  відповідачу , прийняти  та оплатити  готову продукцію  на умовах , в порядку  та у  строки , встановлені  даним  договором  .

Позивач  відвантажив відповідачеві  давальницьку сировину (57,09 т злитків сталевих), що  підтверджується  квитанцією  про  приймання вантажу № 47856522 (т.1, а.с. 26) .

В квитанції про приймання  вантажу  матеріал  давальницької сировини  не  зазначений , але  в специфікації № 1 до  договору ( т.1, а.с. 21)  зазначено, що матеріал  давальницької  сировини - 42 ХМ-У.

Згідно  товарно-транспортних  накладних №№113019,113020 від  18.04.2008 року  позивач отримав від відповідача  (зі складу  відповідача) готову продукцію  вагою 37,36 т.

Пунктом 3 специфікації № 1  до  договору  (т.1, а.с. 22) - передбачено, що поставка  залишків  давальницької  сировини здійснюється  на умовах FCA склад поставщика (відповідача) м.Суми, залізничним транспортом  або автотранспортом замовника (позивача).

24.06.2008 року  через  свого представника Кононенко В.І., який  діяв  на підставі  довіреності  № 264225/323 від 20.06.2008 року, позивач  власним  автотранспортом  отримав  від відповідача  по  товарно-транспортній  накладній  № 006746 10120 кг (10,12 т) залишків  давальницької  сировини 42 ХМ-У (т.1, а.с. 27) з  виписаних  відповідачем  до  відпуску  по цій  накладній  10 248 кг ( 10,248 т).

Вищезгадана  т.-т.н.№006746 від 24.06.2008 року свідчить  про те , що відповідач відпустив позивачеві, а позивач через  свого  представника  прийняв 10,12 т залишків  давальницької  сировини  42 ХМ-У, тобто  саме  тієї  давальницької сировини, яку  отримав  на переробку від позивача.

25.06.2008 року  після  доставки  власним  автотранспортом  залишків  давальницької сировини  позивач склав  свої  внутрішні документи, копія та  дублікат  яких  знаходяться  в  матеріалах справи  ( т.1 , а.с. 31) .

Копія  відвантажувального  талону № 17, складеного  приймальником вантажу позивача  на автомашину № 6336 ЗПТ з відходами  злитків, свідчить про те , що  о 10 год. 35 хв.  25.06.2008 року  вага  брутто автомашини  з вантажем  складала 22,87 т, а  о 12 год. 50 хв.  25.06.2008 року  була  зважена  тара  машини  і  виявилося  12,82 т. і, таким чином , вага нетто  залишків  давальницької  сировини  після її доставки  самим позивачем склала  10,05 т. замість  отриманих  представником  позивача від відповідача 10,12 т.

Крім того в відвантажувальному  талоні  № 17 від 25.06.2008 року , оформленому  позивачем , працівниками  позивача  вчинено запис  про те , що  це відходи  Б11. На 31-му  аркуші даної справи  (т.1) містяться також, засвідчена представником  позивача, ксерокопія  дублікату  накладної ВАТ «Запоріжсталь / ВАТ «Дніпроспецсталь» (внутрішнього  документу  позивача) від  25.06.2008 року  (вантажовідправник – КПЦ, вантажоотримувач – СПЦ-3), де  також  працівником  позивача  зазначено  автомашину № 6336 ЗПТ, відходи  Б11-10,05 т.

В матеріалах  справи ( т.1, а.с. 32) є також  копія  одностороннього  акту  позивача  від 25.06.2008 року  про те , що  від фірми ВАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе» м.Суми  отримані  металовідходи  гр. Б 11 (обрізь) в кількості  10,05 т.

Позивач надав суду  також  копію  службової  записки  в.о. начальника  ОМіМ Щуріна Я.Л. начальнику  юридичного  відділу Кришталю А.М., в якій повідомляється, що станом на  10.09.2008 року  ціна на стружку Б11 складає  1 750,00 грн /т ( т.1, а.с. 33) .

Позивач також додав  до позовної заяви  копію  претензійної  заяви  № 1-13 пр від 31.07.2008 року, в якій  зазначено , що вага  давальницької  сировини  складала  57 090 кг, вага  готової  продукції – 37 360 кг, а тому  залишків  має бути  19 370 кг. Позивач  визнає , що  відповідачем відпущено  йому  10 120 кг залишків  давальницької  сировини, а  решта  залишків  - 9 610 кг не повернута .

Позивач у  своїй  претензійній  заяві  просить  відповідача  поставити  йому  залишки  давальницької сировини  в  кількості  9 610 кг  або  відшкодувати  їх вартість  з розрахунку  ціни  2 065 грн. за  1 тону  в  розмірі  19 844,65 грн . (  т.1, а.с. 35).

Слід  зазначити , що в  претензійній  заяві позивач  не  зазначає  ні виду , ні  групи  залишків  (відходів)  давальницької сировини  .

Будь-яких  доказів  направлення  згаданої  претензійної  заяви  відповідачеві  позивач  суду не надав  .

В позовній  заяві  та в подальших  поясненнях , уточненнях  та  обґрунтуваннях  позивач  наполягає  на  тому , що відповідач  зобов’язаний   повернути  позивачеві  виключно стружку Б11 (відходи  давальницької сировини), а не  будь-яку  іншу, зокрема, позивач не погоджується  на отримання  від відповідача стружки (відходів давальницької сировини  позивача за договором № 4/53/1502083163), яку відповідач візуальним оглядом визначив  як стружку підвиду 326.

Вимоги позивача щодо поставки відповідачем позивачеві саме стружки  Б11 ґрунтуються на власному відвантажувальному  талоні  № 17 від 25.06.2008 року та власній накладній (дублікаті накладної від 25.06.2008 року), в яких працівники позивача в односторонньому порядку визначили , що вони отримали  від відповідача залишки давальницької  сировини  у вигляді  відходів Б11, тоді як  відповідач передав  24.06.2008 року  позивачеві  ці залишки  як відходи  злитків 42 ХМ-У, а також  на власну  перевідну  таблицю  відходів  по ТІ 143-А-10-2002 та  підвидів  ДСТУ 4121-2002, затверджену  заступником  генерального директора  по технології  та якості  позивача  від 18.12.2003 р. № 112-3390 (т.1, а.с. 95-96).

Суд  вважає  вимоги  позивача  щодо поставки відповідачем залишків (відходів)  давальницької  сировини  (матеріалу 42 ХМ-У) у вигляді  стружки  Б11 згідно  його перевідної  таблиці  безпідставними та  необґрунтованими  .

Як  свідчать надані позивачем  копії  перевідних  таблиць  та копії Загальних технічних  умов  ДСТУ 4121-2002 ( т.1, а.с. 95-96, 97-102) до групи  відходів  Б11 позивач  відносить  підвиди  ДСТУ 4121- 2002 : 311, 315, 323.

Однак , серед  переліку легованих сталей  та сплавів , брухт і відходи  яких  відносяться  до підвидів 311,315,323 ДСТУ 4121-2002 не зазначена  марка 42 ХМ-У, тобто  не зазначена  та давальницька  сировина , яку надавав позивач  відповідачеві  не переробку  .

Таким чином , позивач  має  отримати  від відповідача  ті  відходи  давальницької  сировини  42 ХМ-У, які  пропонував йому  забрати  відповідач в листі  № 82-30/14 від 15.01.09, в листі  № 82-30/95 від 23.06.2009 року , в  листі  № 48-2/53 від 18.05.2010 року , здійснивши  приймання цих відходів  у відповідності  з умовами  п. 1.3 договору  № 4/53/1502083163 від 13.02.2008 року, тобто  згідно  протоколу  № 1420-08 та Інструкціями  П-6 та П-7 про приймання продукції  по кількості  та якості .

І лише  після  належного  приймання  відходів давальницької сировини  42 ХМ-У за умовами договору  позивач  може  визначити  чи є ті  відходи, які  тричі  пропонує  відповідач позивачеві  отримати  в порядку, передбаченому договором -  на умовах FCA  склад постачальника  м.Суми, саме відходами  давальницької  сировини 42 ХМ-У, яка передавалась позивачем відповідачеві на переробку.

Оскільки, як свідчать  вищезгадані  листи відповідача, відходи  давальницької  сировини  позивача ( 42 ХМ-У) є в  наявності  у відповідача, а  позивач  ухиляється  від їх отримання, безпідставно вимагаючи  від відповідача поставки  стружки Б11, то позовні вимоги  позивача про стягнення з відповідача  вартості  стружки Б 11 в кількості  7,97 т по ціні 1 750 грн. за  1 т. в  розмірі  13 947,50 грн. є необґрунтованим  та неправомірним .

Необґрунтованим  є розрахунок  суми позовних вимог. Невірно визначена  кількість  залишків (відходів) давальницької  сировини , яка підлягає  поверненню , оскільки  позивач безпідставно у своєму розрахунку виходить з кількості  залишку сировини , яку він прийняв  25.06.2008 року   від свого  представника (10,05т), а не  з кількості  залишків сировини , яку передав  відповідач  24.06.2008 року  представнику  позивача, а останній  прийняв  (10,12т) її від відповідача.

Не можна  визнати  обґрунтованою  вартість  відходів  давальницької  сировини  42 ХМ-У у  вигляді  стружки , яку  має   повернути  (поставити)  відповідач позивачеві , які позивач  визначив  як вартість стружки  Б11 на підставі  службової  записки  в.о. начальника  відділу  позивача (ОМ і М) начальнику  юридичного відділу. Позивачем не  доведено, що поверненню  (поставці)  підлягає саме стружка Б11, відсутній  обґрунтований  розрахунок  вартості(ціни) відходів  (стружки)  давальницької сировини  42 ХМ-У.

Не є належними  та  допустимими доказами  вартості   відходів  давальницької сировини  42 ХМ-У експертний  висновок  № ОЦ-83 про вартість  лому чорних  металів 213/311,503/311-1 200,00 грн, 1 300,00 грн., а також  не є таким доказом і копія договору  від 11.01.2008 року  № 638080348/0602083359 купівлі-продажу , укладеного  позивачем з ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний  завод», в якому  зазначена вартість  брухту  виду 23/311 (15 Б11) з врахуванням  доставки  в  розмірі 1 599,81 грн., оскільки ці документи не містять ціни на відходи давальницької сировини 42 ХМ-У.

Згідно  ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести ті   обставини, на які вона посилається  як на підставу  своїх вимог і заперечень. Докази  подаються стронами .

Позивач не надав  суду  належних доказів і не довів суду  тих  обставин, на які він  посилається як  на підставу  своїх  вимог .

Згідно  ст. 526 ЦК України  зобов’язання  має виконуватися  належним чином  відповідно  до умов договору  та вимог  цього Кодексу .

Одностороння  відмова  від зобов’язання  або одностороння  зміна  його  умов  не допускається  ( ст. 525 ЦК України ).

Позивач  фактично  безпідставно відмовився від  отримання  згідно умов  договору  на складі  поставщика (відповідача) залишків (відходів)  своєї  давальницької  сировини  42 ХМ-У, безпідставно вимагаючи  замість  цього грошові кошти  в необґрунтованому  розмірі .

За таких обставин в  задоволенні  позову  позивачеві  має бути  відмовлено .

Згідно  ст. 49 ГПК України  судові витрати  покладаються  на позивача  .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526,840 ЦК України, ст.ст. 32-34,43,44,49,82-85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Копію рішення направити  сторонам.

Повний текст  рішення підписано суддею 25.06.2010 року .

    Суддя