АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 4599 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Мєркулова Л.О.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу по кредитному договору та договору поруки, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору поруки недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2010 року П АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення боргу по кредитному договору та по договору поруки.
Зазначало, що 06 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11-3522-077ФД, згідно якого відповідач отримав кредитні ресурсі в сумі 15000 грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001 % річних.
В забезпечення виконання зобов’язання по договору кредиту 06 липня 2007 року між Банком, ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 11-3522-077П, за умовами якого ОСОБА_5 взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором №11-3522-077ФД.
У зв*язку з простроченням Позичальником термінів погашення кредиту, Банк направив 28 грудня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 листи з вимогою про погашення кредиту, однак відповідачі заборгованість не сплатили.
З цих підстав ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просло стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 борг по тілу кредиту в сумі 13 749,99 грн.; по простроченій комісії - 4957,50 грн.; по пені за прострочену щомісячну комісію - 6252,78 грн.; по пені за прострочений кредит - 9925,09 грн.
30 березня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до П АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним договору поруки. Зазначав, що при підписанні угоди він не був ознайомлений з умовами кредитного договору, не знав про дійсні суми, які необхідно буде сплачувати при невиконанні Позичальником кредитного договору. Вважав, що предметом кредитного договору та договору поруки є тільки сума кредиту 15 000 грн. та 0,0001 % річних. Просив на підставі статті 229 ЦК України визнати недійсним укладений 06 липня 2007 року договір поруки і не стягувати з нього солідарно з ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2010 року позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» суму заборгованості у розмірі 34 885,36 грн., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 120 грн., витрати по оплаті судового збору 348,85 грн.
В іншій частині позову товариству відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано недійсним договір поруки № 11-3522-07711, який укладений 06 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову Банку у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити.
Заслухавши суддю–доповідача, вислухавши доводи представника апелянта, заперечення ОСОБА_5, думку ОСОБА_4, який погоджується з апеляційною скаргою, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Судом з’ясовано, що 06 липня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11-3522-077ФД за умовами якого Банк надав Позичальнику в тимчасове користування, до 05 липня 2010 року, кредитні ресурси 15 000 грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001 % річних. Позичальник зобов’язувався щомісячно, в термін з 1 по 10 число, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 416,67 грн. та нарахованими процентами, відповідно до Графіку, який є невід’ємною частиною цього договору, а також щомісячну комісійну винагороду в розмірі 262,5 грн. ( пп. 3.3 п. 3, пп. 4.1,4.7 п. 4 договору ). При цьому в кредитному договорі зазначалось, що забезпеченням виконання зобов’язань за цим Договором є порука ОСОБА_5 ( пп. 5.1 п. 5 ).
В цей же день, 06 липня 2007 року, між Банком «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладений договір поруки № 11-3522-077П, за умовами якого ОСОБА_5 зобов’язався перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором № 11-3522-077ФД ( а. с. 6-12 ). Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов’язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні відповідачі.
Згідно статей 526,1054 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд першої інстанції повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, надані докази, і встановивши, що ОСОБА_4 не виконував умови договору кредиту, не здійснював оплату в порядку і строки, передбачені Графіком, внаслідок чого утворилася заборгованість по угоді, дійшов правильного висновку, що на користь позивача слід стягнути загальну суму боргу в розмірі 34 885,36 грн.
Проте, звільняючи поручителя ОСОБА_5 від солідарного з позичальником погашення боргу та визнаючи недійсним договір поруки, районний суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Статтями 553,554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов’язань і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником як солідарний боржник.
Вказані умови передбачені і пунктами 1.1,2.1,2.2 договору поруки № 11-3522-077П.
Твердження ОСОБА_5 про те, що він не був ознайомлений з текстом кредитного договору спростовуються пунктом 1.3 договору поруки, в якому зазначено, що Поручитель свідчить, що ознайомлений із Кредитним договором та погоджується з його умовами.
Статтею 229 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_5 як на підставу визнання недійсним договору поруки, передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Крім того, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Посилання на те, що сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачів, значно перевищує суму 15 000 грн., яка була взята за кредитним договором, не може свідчити про помилку, якої припустився ОСОБА_5 при підписанні договору поруки , та не являється підставою для визнання угоди недійсною. Тим більше, що у тексті договору поруки чітко прописані платежі і їх черговість, які необхідно буде вносити у разі неналежного виконання кредитного зобов’язання, у тому числі вказані як проценти, так і комісійна винагорода ( пункти 1.1,2.1,3.3,3.4,4.2 ).
Оскільки при вирішенні позову фактичні обставини справи встановлені судом вірно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст.309 ЦПК України судове рішення скасувати й постановити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 307,309,313,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 885,36 грн., судовий збір 348,85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним договору поруки залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: