УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Машкаринця М.М.,
суддів – Дідика В.М., Лізанця П.М.,
за участю прокурора – Сочки І.І.,
захисника – ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Рахівського районного суду від 17 лютого 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого :
30 вересня 2002 року Яремчанським міським судом за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки;
15 березня 2004 року Івано-Франківським міським судом за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до позбавлення волі на 4 роки;
18 квітня 2008 року Рахівським районним судом за ч.1 ст.162 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн.;
13 березня 2009 року постановою Рахівського районного суду покарання у вигляді штрафу змінено на 240 годин громадських робіт,
засуджено за ч.2 ст.296 КК України до позбавлення волі на 2 роки, за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на 4 роки, за ч.1 ст.162 КК України до обмеження волі на 1 рік, за ч.1 ст.152 КК України до позбавлення волі на 3 роки, за ч.2 ст.146 КК України до обмеження волі на 3 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим щодо ОСОБА_2 призначено 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Рахівського районного суду від 13 березня 2009 року та остаточно призначено до відбування ОСОБА_2 4 роки 9 днів позбавлення волі;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2, не судимого, громадянина України,
засуджено за ч.2 ст.296 КК України до обмеження волі на 3 роки, за ч.1 ст.162 КК України до обмеження волі на 2 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим щодо ОСОБА_3 призначено 3 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та зобов’язано періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчою системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця АДРЕСА_3, не судиму, громадянку України,
засуджено за ч.2 ст.296 КК України до обмеження волі на 3 роки, за ч.1 ст.162 КК України до обмеження волі на 2 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим щодо ОСОБА_4 призначено 3 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та зобов’язано періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчою системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою, а щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – підписку про невиїзд.
Строк відбування покарання щодо ОСОБА_2 постановлено розпочати обчислювати з 21 червня 2009 року.
Цивільний позов потерпілої задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1000 гривень.
Речові докази по справі : куртку спортивну чорного кольору, бейсболку, оптичний компакт-диск, пластмасовий диск білого і оранжевого кольорів, розпочату пачку сигарет “Прима срібна червона”, 4 ключі для замка, 2 запальнички, гаманець чоловічий, 3 монети номіналом 25, 10 і 5 копійок, 2 зарядні пристрої до мобільних телефонів, мобільний телефон “Соні-Еріксон J 230 i”, з СІМ-карткою оператора “Лайф”, шнурок, гумовий шнурок для одягу постановлено повернути ОСОБА_6 (матері ОСОБА_2), бюстгальтер червоного кольору, труси жіночі білого кольору - повернути ОСОБА_7, покривало коричневого кольору - повернути ОСОБА_5
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 5 червня 2009 року близько 1-ої години за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 незаконно проник до будинку потерпілого ОСОБА_9 в АДРЕСА_4, попередньо вирвавши планку ригеля замка та металічний гачок на вхідних дверях.
Проникнувши до приміщення будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грубо порушили громадський порядок і з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю нанесли удари руками, ногами в різні частини тіла потерпілому ОСОБА_10, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.
Після цього ОСОБА_2 відкрито викрав з будинку ОСОБА_9 мобільний телефон марки “Нокіа-3110С” вартістю 600 грн. з картою пам’яті ємкістю 1 ГБ вартістю 80 грн. та мобільний телефон марки “Нокіа-1600” вартістю 250 грн. з СІМ-картою оператора “Київстар” вартістю 25 грн., на рахунку якої було 5 грн., що належали ОСОБА_11, заподіявши останньому матеріальну шкоду в розмірі 960 грн.
21 червня 2009 року близько 2-ої години ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння незаконно, через вікно проник в приміщення будинку потерпілого ОСОБА_5 на АДРЕСА_5, де з застосуванням фізичного насильства, погрози вбивства зґвалтував потерпілу ОСОБА_7, а потерпілу ОСОБА_12 незаконно позбавив волі, застосувавши щодо неї фізичне насильство, зв’язавши її.
В апеляції ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку в частині його засудження за ч.1 ст.152, ч.2 ст.146 та ч.1 ст.162 КК України і повернення справи у цій частині на додаткове розслідування. Посилається на те, що висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, його вина у вчиненні вказаних злочинів не доведена. Судове рішення в частині його засудження за ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України не оскаржив.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирок в апеляційному порядку не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, промову прокурора про залишення вироку без змін, а апеляції без задоволення, дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи, викладені у апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється судом в межах апеляції.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1 ст.152, ч.2 ст.146 та ч.1 ст.162 КК України, при обставинах, вказаних у вироку повністю доведена зібраними у справі, перевіреними судом доказами, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_7, з яких убачається, що 21 червня 2009 року вночі ОСОБА_2 проник через вікно в приміщення будинку ОСОБА_5, де застосовуючи фізичне насильство зв’язав потерпілу ОСОБА_12, позбавивши її можливості вільно пересуватися, а її, з застосуванням фізичного насильства, погроз зґвалтував (а.с., а.с. 142-144, т.1; а.с., а.с. 256-257, т.2).
З показань потерпілої ОСОБА_12 також видно, що 21 червня 2009 року вночі ОСОБА_2 після того як через вікно проник в її будинок зв’язав її, а її подружку потерпілу ОСОБА_7 зґвалтував (а.с., а.с. 145-147, т.1; а.с., а.с. 257-259, т.2).
Вказані обставини стверджуються і показаннями потерпілого ОСОБА_5 (а.с. 149, т.1; а.с. 259, т.2).
Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи за № 157 від 29 липня 2009 року у мазках і у тампоні з вмістом піхви потерпілої ОСОБА_7 виявлена сперма, яка може походити від ОСОБА_2 (а.с., а.с. 2-7, т.2).
Згідно висновків судово-медичних експертиз за №№ 210 від 24 червня 2009 року, 211 від 24 червня 2009 року та 212 від 24 червня 2009 року при судово-медичному освідуванні у потерпілої ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця чола, у ОСОБА_12 – садно лівого передпліччя та синець лівого стегна. Вказані тілесні ушкодження у потерпілих могли виникнути внаслідок дій рук сторонньої особи і вкладаються в строк події, яка мала місце 21 червня 2009 року.
У ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден чола та спини, які також вкладаються в строк події, яка мала місце 21 червня 2009 року.
З показань засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_13 убачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 5 червня 2009 року близько 1-ої години незаконно проникнули до будинку потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_13.
Згідно показань потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_2 21 червня 2009 року близько 2-ої години незаконно проник до його будинку на АДРЕСА_5.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_2 у скоєнні наведених суспільно небезпечних діянь доведена повністю, його дії судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.1 ст.152 КК України, як вчинення ним зґвалтування; за ч.2 ст.146 КК України, як незаконне позбавлення волі, що супроводжувалося заподіянням потерпілій фізичних страждань; за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла.
Призначаючи покарання щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції належним чином врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу винного, та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Визначаючи ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, суд виходив з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. Досліджуючи дані про особу винного, суд з’ясував його вік, поведінку до вчинення злочинів, його минуле і призначив покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання засудженого ОСОБА_2 у апеляції на те, що судом не доведено його винності у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.1 ст.152, ч.2 ст.146 та ч.1 ст.162 КК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовані наведеними доказами, яким суд дав належну оцінку, відповідно до вимог ст.67 КПК України.
З цих же підстав не можуть бути прийняті до уваги і його посилання на необхідність скасування вироку щодо нього, і направлення кримінальної справи прокурору на додаткове розслідування. Окрім того, посилання ОСОБА_2 є не вмотивованими.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,
Ухвалив :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Рахівського районного суду від 17 лютого 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Судді :