Справа № 2-2480/10 рік

                                                                  РІШЕННЯ

                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

         31 травня 2010  року                                                                                       м. Одеса

                                       Київський районний суд м. Одеси у складі:

                                                           Головуючого – судді Куриленко О.М.,

                                                           при секретарі - Фірко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність „Юнікор Одеса”, третя особа директор ТОВ „Юнікор Одеса” ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, компенсації за порушення строків виплати компенсації не використаної відпустки та відшкодування моральної шкоди,    

                                                                         ВСТАНОВИВ:

    22.05.2010 року позивач звернувся до суду з названим позовом, в якому просив поновити його на посаді провідного менеджера ТОВ „Юнікор Одеса”, стягнути з відповідача 230грн., витрачених на придбання ліків, середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень та судові витрати.

    Свої вимоги мотивував тим, що з 01.06.2007 року він працював на посаді провідного менеджера у ТОВ „Юнікор Одеса”. 14.05.2009 року директором товариства ОСОБА_2 був виданий наказ про звільнення позивача у з`язку з відсутністю на роботі з 27.04.2009р. по 13.05.2009 року без поважних причин.  Посилаючись на погіршення стану свого здоров`я і здоров`я своєї дружини та наявність усних домовленостей із керівництвом, позивач вважає, що він був відсутній на робочому місці з поважних причин, а звільнення відбулось без додержання вимог законодавства.

    У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати звільнення незаконним та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за квітень і травень 2009 року, грошову компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати, середній заробіток за час вимушеного прогулу, заробітну плату за роботу у вихідні та святкові дні, компенсацію за невикористану відпустку та моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

    Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, зазначав, що жодних доказів існування домовленостей між позивачем і керівництвом фірми щодо відсутності позивача на робочому місці з 5-го по 13 травня 2009 року суду надано не було, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.

    Третя особа по справі ОСОБА_2, директор ТОВ „Юнікор Одеса”, позов не визнав, проти його задоволення заперечував, вказуючи на порушення позивачем вимог трудового законодавства та самовільне його незнаходження на роботі у вказаний період.  

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача, третю особу та свідків, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

    У судовому засіданні встановлено, що з 01.06.2007  року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного менеджера у ТОВ „Юнікор Одеса”.

    14 травня 2009 року у зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці з 09 год.00хв. 27.04.2009 р. до 18год.00хв. 13.05.2009 року директором ТОВ „Юнікор Одеса” ОСОБА_2 був виданий наказ №5-ОС, в якому ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці у вказаний період, а також звіти за проведені виставки, а у разі ненадання своєчасних пояснень, звільнити його з 14.05.2009 року з займаної посади за прогул згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

    Після ознайомлення з вказаним наказом ОСОБА_1 була написана пояснювальна записка, з якої вбачається, що під час проведення у м. Київі виставки (бот-шоу) він захворів, у зв`язку з чим після повернення до м. Одеси вранці 27.04.2009 року був вимушений звернутись до лікарні, де йому було призначено лікування та виданий лікарняний лист.    

    З 27 квітня по 1 травня 2009 року позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.4). Таким чином, з урахуванням святкових днів, ОСОБА_1 5,6,7,8 та 12,13 травня 2009 року був відсутній на робочому місці без поважних причин.

    У пояснювальній записці та своїх поясненнях у судовому засіданні позивач у якості причини відсутності на робочому місці посилався на необхідність термінового від`їзду до м. Києва у зв`язку з погіршенням стану здоров`я його дружини та його самого. При цьому зазначав, що його від`їзд до м. Київ був погоджений як з директором ТОВ „Юнікор Одеса” ОСОБА_2, так і з власником  компанії ОСОБА_4.

    Однак, такі твердження позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та під час розгляду справи у судовому засіданні. Так допитаний у судовому засіданні директор ТОВ „Юнікор Одеса” ОСОБА_2 пояснив, що 29.04.2010 року ОСОБА_1 з`явився в офісі фірми, взяв якісь документи, сказав, що домовився з ОСОБА_4 та їде до Києва. Однак, вже 30 квітня 2009 року до офісу фірми зателефонував ОСОБА_4, її власник, розшукуючи ОСОБА_1

    Факт того, що власник фірми ОСОБА_4 шукав ОСОБА_1 на початку травня 2009 року також підтвердив і ОСОБА_5, менеджер компанії. Свідок пояснив суду, що знаючи про це, він 3-4 травня зателефонував ОСОБА_1 з метою попередити його про те, що його шукає Селім, який казав, що нікуди не відпускав позивача,  та запропонував йому приготувати свою версію відсутності на робочому місці. Про погіршення стану здоров`я дружини ОСОБА_1 йому нічого відомо не було.

    Крім того, ОСОБА_4, засновник ТОВ „Юнікор Одеса”, у судовому засіданні проти наявності будь-яких домовленостей з позивачем стосовно його неприсутності на робочому місці у період з 27.04.09р. по 13.05.2009 року категорично заперечував, зазначаючи, що ні відпусток, ні відгулів йому не надавав.

    Також у судовому засіданні встановлено та підтверджено показами свідків, що власник компанії ОСОБА_4, який є громадянином Турції, приїжджав до Одеси на початку кожного місяця для отримання звітів про роботу фірми. У квітні 2009 року пройшло дві виставки продукції фірми і звіти по їх проведенню були дуже важливими для керівництва фірми, однак, незважаючи на неодноразові пропозиції їх надати, позивачем це зроблено не було.  

    У зв`язку з недостатністю наданих пояснень та не наданням підтверджуючих документів щодо відсутності на робочому місці з 09 год.00хв. 27.04.2009 р. до 18год.00хв. 13.05.2009 року директором ТОВ „Юнікор Одеса” ОСОБА_2 14.05.2009 року  був виданий наказ №6-ОС, яким ОСОБА_1 був зобов`язаний надати документи, а саме: лікарняний лист, довідку про відвідування дільничного лікаря, медичні висновки щодо стану здоров`я дружини, направлення на медичні процедури з лікування легенів. Також позивача було зобов`язано надати звіти про виконану роботу, а саме: за квітень 2009 року та детальні за 28,29 квітня та 5,6,7,8 травня 2009 року з зазначенням переліку клієнтів, з якими були проведені зустрічі. У зв`язку з необхідністю надання зазначених документів, вирішення питання про звільнення та/або надання відпустки було відкладено на строк, необхідний для розгляду наданих документів (а.с.20).

    У зв`язку з неотриманням пояснень і документального підтвердження поважності причини відсутності на роботі наказом №3 від 20.05.2009 року строк для надання документів був продовжений до 26.05.2009 року (а.с.21).

    У зв`язку з незадовільністю наданих 26.05.2009 року пояснень та ненаданням підтверджуючих документів щодо відсутності на робочому місці наказом №7-ОС від 27.05.2009 року ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного менеджера  з 14.05.2009 року за прогул згідно п.4 ст.40 ЦПК України (а.с.22).  

            З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис.

              З урахуванням ст. 83 КЗпП України ОСОБА_1 при звільненні нарахована грошова компенсації за  невикористані дні щорічних відпусток.

            Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 було проведено 11.06.2009 року, що є порушенням ст. 116 КЗпП України, за якою при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

    Згідно вимог ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, встановлені ст.116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

             Як вбачається з бухгалтерської довідки по розрахунку компенсації за невикористану відпустку, заробітної плати та страхової компенсації по тимчасовій втраті працездатності за квітень 2009 року (том 1, а.с.107) середньомісячна заробітна плата позивача за період з 01.05.2008 року по 30.04.2009 року склала 9246,00грн.:365 днів= 25,33грн. у день.  Таким чином, суд вважає, що з ТОВ „Юнікор Одеса” на користь позивача треба стягнути середній заробіток за 15 днів, що складає 25,33*15=379,95грн., так як звільнення фактично відбулось 27.05.2009 року.

    26.06.2009 року Територіальною державною інспекцією праці у Одеській області була проведена перевірка ТОВ „Юнікор Одеса”, в акті якої зазначено, що факти щодо відсутності ведення обліку відгулів, оформлення службових відряджень, оплати праці за роботу в надурочний час не знайшли документального підтвердження. Також зазначено, що у зв`язку з тим, що трудова книжка ОСОБА_1 на момент звільнення знаходилась у нього, запис про звільнення в неї не внесено.  

У судовому засіданні ОСОБА_1 у підтвердження отримання ним заробітної плати у розмірі 4 000,00 грн. було надано листа ТОВ «Юнікор-Одеса», що був  адресований до посольства Німеччини,  згідно з яким середньомісячний дохід ОСОБА_1 складає 4 000,00 грн.

    Згідно п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Інших доказів про отримання заробітної плати у розмірі 4 000,00 грн. ОСОБА_1 до суду надано не було.

            Але даний факт спростовується показаннями свідків та доданих до справі документів, а саме: ВДСБЕЗ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеської області 09 липня 2009 року відмовив в порушенні кримінальної справи, Департаменту праці і соціальної політики Одеської міської ради в своїй довідці №159 від 18.06.2009 року стверджує, що заборгованість по виплаті заробітної плати відсутня; у своєму листі №01-ч-669п від 13.02.2010 року стверджує, що у ході повторної перевірки порушень законодавства про працю відносно ОСОБА_1 не встановлено.

Територіальна державна інспекція праці в Одеської області в ході перевірки ТОВ «Юнікор-Одеса» за фактом дотримання законодавства про працю, з врахуванням звернення ОСОБА_1, зазначила, що факти, викладені ОСОБА_1 з приводу отримання ним заробітної плати у розмірі 4 000,00 грн. щомісячно не знайшли свого документального підтвердження. Крім того, платіжна відомість №6 за липень 2007 року (остання заробітна плата нараховувалася на картку), в якій ОСОБА_1 розписався в отриманні заробітної плати за липень 2007 року у розмірі 505,51 грн.

Допитані у судовому засіданні свідки: засновник ТОВ «Юнікор-Одеса», директор фірми та його робітники, пояснили суду, що ОСОБА_1 при виїзді до м. Києва не отримував дозволу на свій вид`їзд.

Твердження позивача про те, що його від`їзд був обумовлений різким погіршенням стану здоров`я дружини та необхідністю отримання медичних  консультацій у м. Київі не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, які не містять направлення медичної установи дружини позивача на будь-які консультації та не підтверджують необхідності її супроводжувати.  

Також позивач не підтвердив необхідність поїздки до м. Київ для зустрічі з потенційними клієнтами фірми та не погоджував такі зустрічі з керівництвом.

    Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі  більше  трьох годин  протягом  робочого  дня)  без поважних причин за власною ініціативою може розірвати трудовий договір.

     Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди – стаття 237-1 КЗпП України - працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Так як позивач не довів поважність причин своєї відсутності на робочому місці, і, таким чином, незаконність звільнення встановлена не була, суд вважає, що підстав для стягнення моральної шкоди немає і у задоволенні позову у цій частині теж слід відмовити.

    Зважаючи на вищевикладене, керуючись п. 4 ст. 40, ст.116, ч.1 ст.117 , ст.237-1КЗпП України, ст.ст. 208,209,212,213,214,215218 ЦПК України, суд

                                                                ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікор-Одеса», третя особа директор ТОВ «Юнікор-Одеса» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, компенсацію за порушення строків виплати компенсації не використаної відпустки та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

               Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнікор Одеса” (м. Одеса, пл. Грецька,буд. 3/4, офіс №646) на користь ОСОБА_1  середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 379гривень 95 коп. в решті позову – відмовити.  

Рішення  може бути оскаржене  до апеляційного суду  Одеської області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту його проголошення та подачі після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя