Справа № 2-1759/10  

РІШЕННЯ

іменем  України

14.06.2010 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого                                            Решетова В.В.,                                      

при секретареві                                       Довгій Л.З.,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частину квартири та визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вони з відповідачем є власниками квартири АДРЕСА_1, відповідно: позивачу належить 5/8 частин квартири, а відповідачу – 3/8 частин.  

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона № 2-480/09 від 31.07.2009 року між сторонами був визначений порядок користування спірною квартирою, відповідно до якого позивачу в користування виділена житлова кімната площею 18,9 кв.м з балконом площею 0,7 кв.м, а ОСОБА_2 виділена в користування житлова кімната площею 12,9 кв.м, підсобні приміщення: кухня площею 8,2 кв.м, ванна кімната - 3,10 кв.м, туалет - 1,4 кв.м, коридор - 8,8 кв.м, комора площею 0,5 кв.м залишені в загальному користуванні. Позивач вказує, що не має у власності іншого житла.

Також рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона № 2-480/09 від 31.07.2009 року суд ухвалив вселити відповідача на спірну житлоплощу. Однак ОСОБА_2 вселився в спірну квартиру 23.03.2010 року, раніше в даній квартирі не проживав, маючи інше постійне місце проживання.

Спірна двохкімнатна квартира є неподільною, оскільки не може бути розділена між співвласниками в натурі, тому позивач вважає, що частка відповідача є незначною й на приналежну йому частку квартири в розмірі 3/8 доводиться площа менша, чим кожна з кімнат у квартирі, тому припинення права власності на приналежну йому частку не заподіє істотної шкоди інтересам його й членам його родини.

Просить суд, зважаючи на те, що сторони не можуть дійти згоди у користуванні своїми частками у квартирі, припинити право власності ОСОБА_2 на 3/8 частині квартири АДРЕСА_4

Визнати за ОСОБА_1, право власності на 3/8 частині квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, а всього на квартиру в цілому.

Стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості його 3/8 частини квартири АДРЕСА_3, виплативши йому вартість у розмірі 75615 грн. 38 коп.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що на сьогоднішній день 3/8 частині квартири АДРЕСА_2 є єдиним житлом відповідача ОСОБА_2 Також пояснив, що відповідач ОСОБА_2 заселився у свою частку квартири лише 25.03.2010р., оскільки позивач чинила йому перешкоди у вселенні. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ст. 41 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що згідно рішення Дніпровського районного суду м. Херсона № 2-480/09 від 31.07.2009р., позивач є власником 5/8 частин квартири АДРЕСА_2.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.05.2008р. посвідченого Першою Державною херсонською нотаріальною конторою за реєстр. №1-952, відповідачу належить 3/8 частини квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона № 2-480/09 від 31.07.2009 року між сторонами був визначений порядок користування спірною квартирою, відповідно до якого позивачу в користування виділена житлова кімната площею 18,9 кв.м з балконом площею 0,7 кв.м, а ОСОБА_2 виділена в користування житлова кімната площею 12,9 кв.м, підсобні приміщення: кухня площею 8,2 кв.м, ванна кімната - 3,10 кв.м, туалет - 1,4 кв.м, коридор - 8,8 кв.м, комора площею 0,5 кв.м залишені в загальному користуванні.

Із змісту ст.155 ЖК України вбачається, що квартири, що є у власності громадян, не можуть бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком, крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статті 150 ЖК України та ст.ст. 317,319,321,358,383,386 ЦК України встановлюють, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на свій розсуд та право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд критично відноситься до тверджень позивача про те, що частка ОСОБА_3 у спірній квартирі, яка становить 3/8, що відповідає 75615 грн. 38 коп., є незначною та інтересам ОСОБА_3 і членам його родини не буде нанесений значний збиток, оскільки 3/8 частині квартири АДРЕСА_2 є єдиним житлом відповідача ОСОБА_2, що підтверджується повідомлення ХДБТІ №34/8 від 27.05.2010р, копія якого міститься у матеріалах справи.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що у зв'язку з виниклим конфліктом щодо використання спірного приміщення, відповідач загрожував позивачу, що робить для останнього небезпечним спільне з відповідачем перебування в спірній квартирі, оскільки вказаний факт не є підставою для припинення гарантованого державою права власності. Крім того, факт того, що відповідач вселився у квартиру зі своєю дружиною, що на думку позивача унеможливлює подальше спільне користування квартирою, суд також не приймає як підставу для припинення права власності відповідача.

Приймаючи до уваги те, що відповідач є співвласником квартири, а позивачем не наведено законних підстав для позбавлення відповідача його права власності, суд вважає що припинення права відповідача на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, як співвласника та членам його сім’ї, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.  

Керуючись ст.ст.10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. 319, 365 ЦК України, ст.9, 150,155 ЖК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частину квартири та визнання права власності на квартиру – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                   В.В. Решетов