Справа № 2-4255/2010 року.                                                       ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 червня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого – судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Фірко Ю.В.,  представника позивача ОСОБА_1,  

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінростбанк” про стягнення боргу та зобов`язання ТОВ „Фінростбанк” шляхом виділу відповідної частки майна за рахунок належної відповідачеві частки у розмірі 4,5268% статутного капіталу  сплатити позивачу суму боргу,  

                                                      ВСТАНОВИВ:

      15.04.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив постановити рішення, згідно якого стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 250 000 доларів США.

      Свої вимоги мотивував тим, що  28 липня 2008 року  між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти  у розмірі 250 000 доларів США, про що була складана розписка,  підписана відповідачем власноручно.  Термін повернення грошей в розписці вказаний не був, однак  в усній формі було зазначено, що гроші повинні бути повернуті за першою вимогою позивача. Позивач неодноразово повідомляв відповідача про необхідність повернення грошей, однак ніяких дій з боку відповідача з приводу повернення грошей не було. На теперішній час зобов’язання щодо повернення грошей відповідачем не виконано, тому позивач вимушений звернутися до суду для захисту своїх законних прав.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2009 року позов був задоволений у повному обсязі.

Будучи незгодним із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про його перегляд і ухвалою суду від 26.03.2010 року заочне рішення було скасовано, а справа призначена до розгляду у загальному порядку.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 доповнив позов та просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 250 000 доларів США та зобов`язати ТОВ “Фінростбанк” шляхом виділу відповідної частки майна за рахунок належної відповідачеві частки у розмірі 4,5268% статутного капіталу  сплатити позивачу суму боргу, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 є власником 4,5268% статутного капіталу ТОВ „Фінростбанк” і за умови ухиляння відповідача від виконання зобов`язаннь по погашенню боргу існують підстави для зобов`язання ТОВ „Фінростбанк”сплатити позивачу грошову суму у розмірі 250 000 доларів США за рахунок належної ОСОБА_3 частки у розмірі 4,5268% статутного капіталу ТОВ „Фінростбанк”.

               Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладання судового засідання від них до суду не надходило.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та його представника, сповіщених про розгляд справи належним чином, від яких не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як  надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Заслухавши представника позивача,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

 Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України, главою 71 , параграфом 1 договір позики.

     Як встановлено у судовому засіданні, 28 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 250 000 доларів США. На підтвердження укладення договору була видана розписка (а.с.7).

Строк повернення грошей у договорі обумовлений не був, але в усній формі сторони домовились про те, що грошові кошти будуть повернуті за першою вимогою позивача. Однак, не зважаючи на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів, останній грошові кошти повертати відмовляється, посилаючись на фінансову неможливість такого повернення.

      Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів  (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

    Відповідно до ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження  укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов’язань відповідача позивачем була надана  боргова розписка( а.с.7).

Згідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути  позикодавцеві позику у строку та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором  не встановлений строк повернення позики, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно пояснень представника позивача  свої зобов’язання за  договором  позивач виконав у повному обсязі, а саме  передав відповідачу гроші у розмірі 250 000 доларів США, а відповідач зобов’язався повернути гроші  по першому зверненні позивача, однак свої зобов`язання не виконав, гроші не повернув, у судове засідання не з`являється, тобто від своїх зобов’язань ухиляється.

              Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

           Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України  підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається зі ст. 625  ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вищевказаний факт піддержується тим, що борговий документ (розпизка) перебуває у позивача, так як, відповідно до ч.3 ст. 545 ЦК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання їм свого обов’язку.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позика вважається   повернутою   в   момент   передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача доходить до висновку про те, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення заочного рішення про задоволення позову та стягнення  з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за договором позики.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок не встановлений договором або законом.

Згідно ст.99 Конституції України та Указа Президента України від 25.08.1996 року „Про грошову реформу в Україні” грошовою одиницею України є гривня, таким чином стягненню підлягає сума у розмірі 250 000 доларів США* 7,9124 (офіційний курс НБУ станом на 18.06.2010 року) 1 978 100 грн.    

           Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ „Фінростбанк” в частині зобов`язання ТОВ “Фінростбанк” шляхом виділу відповідної частки майна за рахунок належної відповідачеві частки у розмірі 4,5268% статутного капіталу  сплатити позивачу суму боргу слід відмовити, у зв`язку з тим, що правовідносини за договором позики виникли між позивачем та ОСОБА_3 і ТОВ „Фінростбанк” жодного відношення до цих правовідносин не має, а посилання представника позивача на ч.1 ст.149 ЦК України є безпідставним, так як згідно вимог зазначеної статті звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.  7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212-215, 223, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, ч.1 ст.149, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 625, 1046, 1047,1049  ЦК України (16.01. 2003р),  суд -

                                                                  ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінростбанк”  -  задовольнити частково.

 Стягнути  з ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь  ОСОБА_2,  борг  у розмірі  250 000 доларів США ( двісті п’ятдесят тисяч доларів США), що за курсом НБУ на день постановлення рішення (100 долларів США=791,24грн.) складає 1 978 100 гривень.

В решті позову – відмовити.    

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня його отримання.

  У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 С у д д я :